«Надалі площі під рис у регіоні також зростатимуть», - спрогнозував заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Андрій Неділько.
Хоча плани облаштувати ще 300 гектарів «чеків» у приморських селах Скадовського району області навесні так і залишилися на папері через протести громадськості, яка побоюється потрапляння води з хімікатами до Джарилгацької затоки Чорного моря, та загибелі її флори і фауни. Так справді було у 70-80-ті роки минулого століття. І хоча аграрії доводять, що нині гербіциди для рисівництва безпечніші, і навколишньому середовищу не шкодять, свої думки тутешні захисники природи не змінили – ризикувати майбутнім курортної зони не можна. Тому селяни шукають інших можливостей розширити площі під вологолюбиву культуру за допомогою альтернативних технологій.
- Цієї весни засіяли півтори тисячі гектарів «класичних» рисових плантацій. Але водночас заклали і дослідний полігон площею у чотири гектари, де вирощуватимемо «біле золото» вже на крапельному зрошенні. Якщо врожай дозволить окупити додаткові витрати, наступного року під «крапельку» посадимо вже сто гектарів, - каже директор Інституту рису НААН України, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Дудченко.
Факт. Минулого року одна з приватних фірм у порядку експерименту заклала сорок гектарів рису на крапельному зрошенні у Цюрупинському районі Херсонщини, де «чеків» ніколи не було. Через проблеми з дотриманням агротехнологій врожай виявився меншим, ніж той, що отримали власники звичайних плантацій. Але тим не менш, дозволив окупити витрати, й обійтися без збитків. Тому експеримент вирішили продовжувати науковці.
Після втрат площ під рисосіяння у Криму херсонський рис відчутно зріс у ціні – зараз виробники отримують по шістнадцять гривень за кілограм його крупи. Та на думку Володимира Дудченка, ціновий пік уже подолано, і рис майбутнього врожаю помітно не дорожчатиме – звісно, якщо не відбудеться нового інфляційного стрибку. Загалом, апетити перекупників традиційно стримує необхідність «оглядатися» на світову ціну рисової крупи, яка не перевищує п'ятисот доларів США за тонну. «Перестрибнеш» цю індикативну відмітку, і програєш конкуренцію імпортерам.
Сергій Яновський, "Голос України"
