Фінішна пряма «кривих» перегонів у Херсоні

Цієї неділі, 17 липня, частина населення міста Херсона та області має шанс висловити своє ставлення до тих, хто продовжує жити,приспівуючи на фоні підвищення тарифів, скорочення соціальних стандартів, подальшого зубожіння і просто знищення народу України.

Ті, хто проживає у межах одномандатного виборчого округу №183, мають можливість сказати цим особам все, що про них думають – шляхом голосування «проти».

Громадяни у найдемократичніший спосіб мають можливість показати не тільки своє ставлення до влади, але й до «горлопанів» і «популістів».

Я не маю на увазі конкретного кандидата (з тих, хто займає перші сходинки виборчого «хіт-параду»). «Першість» тут умовна (пам'ятайте про це). На першому місці у різних «опитувальників» виявився той, хто заплатив. Хто замовив, той отримав бажане і «годує» цим ерзацом електорат. Претендент, який заплатив за «результат», створює ілюзію «першості», аби «забити баки» людям. Це маніпуляція: «Ось – переможець!».

Світ ілюзій допомагає «рейтинговим» кандидатам тримати громадян у стані, який для них вигідний. Маніпуляція дозволяє «переконати» частину виборців опонента не йти голосувати: «Все вирішено!». Для тих, хто вагається, це сигнал: «Голосуйте за кращого!», «Я – кращій!», «Я – гідний!».

Чи справді це так? Ні. Сподівання. Претенденти, які вже були при владі, при посаді, а тим більше депутатами ВРУ, своїми справами вже «довели», що покладатися на них – даремно. Здатні вони лише на те, аби ходити за «паханом» і голосувати, як він накаже. Або, роззявивши рот, в силу власного дебілізьму і відсутності розуму, дивитися у рот «лідеру» партії. Результат однаковий: робитимуть – що накажуть.

Для того, аби «зміцнити» позиції, хлопчики й дівчатка – йдуть на все аби тільки «отримати» голоси. Хтось погрожує тим, що у разі його програшу – всіх звільнятимуть. Хтось переконує електорат розповідями про те, як його обікрали противники. Обходячи стороною головний факт, що й він/вона вже не перший рік самі при владі, і що з питань «обкрадання народу», вони голосують разом.

Все рухається по колу. Все це ми вже проходили. Все це було минулої осені (під час місцевих виборів); все це було два роки тому (під час позачергових виборів до ВРУ); все це було під час президентського заколоту. Що змінилося? Нічого.

У виборців є можливість порівняти обіцяне і зроблене. Пригадайте, які гучні заяви робили. Обіцяючи, кожен політик переконаний, що через тиждень, місяць, через рік люди забудуть, що обіцяно. Отже? Можна знову починати з початку: обіцяти, обманювати.

А ви, шановні, візьміть та й пригадайте, що обіцяли: «Кінець «війні» за 3 дні!», «Продам власний бізнес!», «Справедливі тарифи!», «Соціальний захист пенсіонерам!», «Знижу ціни!», «Безвізовий режим через місяць!», «Євроінтеграція через рік!», «Ринки Заходу будуть відкриті для українських товарів!»...

У когось вистачає нахабства базікати про захмарні ціни (забувши чиї контракти проклали шлях країні у Пекло). У когось повертається язик говорити при мир на Сході (забувши, що саме через їх боягузтво та зраду загинули сотні та залишилися без даху над головою мільйони).

Хтось продовжує розігрувати національну ідею, перетворюючи її у нацистську, тим самим продовжує розділяти країну (краще, ніж це роблять Північні пропагандисти). Хтось кілька років обіцяє всіх «посадити» (тоді коли сам та однопартійці крадуть сотнями мільйонів).

Кожен з тих, хто перебуває на політичному Олімпі, має власний «цвинтар похованих обіцянок». А ви візьміть та й згадайте. Не голосуйте за того, хто обіцяв і не зробив (знову обмане). Невже ви не бачите, у якому болоті живете? Невже не розумієте, що самі сприяєте тому, що таке відбувається?

Чому політики зі стажем не бажають змін? Вони про них говорять, але реально нічого не роблять. Чому ті, хто на словах «відділяють» себе від влади, на ділі грають з нею у одній пісочниці? Спільний бізнес. Для публіки – «війна», для «внутрішнього користування» - спільне заробляння «кривавих» грошей.

Ви продовжуєте вірити лідеру партії, який бігає по державі з вилами і цілується з коровами, який живе на одній вулиці із «кримінальними олігархами» у маєтку на 500 м2, а платить при цьому оренду менше як за однокімнатну квартиру в Києві (5000 тис. грн)? Зручно. Вранці, з трибуни, для електорату ставити тавро на лобі «продажних олігархів», а ввечері з «гнобителем народу», по-сусідські, за чаркою, не гріх і про спільний бізнес «перетерти».

Ви продовжуєте вірити, що пані, у якої «пропало все», без відповідної фінансової підтримки вдягнена у провідні бренди Європи та Америки?

Ви продовжуєте вірити політикам, які розпатякують на тему «героїзм», «націоналізм», «патріотизм»?

Ви продовжуєте вірити тому, хто розповідає про боротьбу за «щастя народу», а на ділі робить так, аби нормально жилося вузькому колу «наближених»?

Чому вони це роблять? Тому, що народ за це заплатив – власним життям.

Сніданок у Лондоні, вечеря у Парижі... Партнерські стосунки з державою-загарбником. «Брудні» гроші – не пахнуть.

Якщо пошукати, то просто «з відкритих джерел» можна дізнатися так багато цікавого, що стає незрозумілим, як люди продовжують вірити і довіряти тим, хто сидить у владі? Вони однакові. Всі займаються однією справою – крадуть гроші і життя. Ви їм продовжуєте вірити?

«Все вирішено», – стара зручна відмовка тих, хто нічого не хоче робити.
Чи можна змінити ситуацію? Так, було б бажання. Чи є воно у народу? Ні. Максимум на що здатні більшість громадян, так це скиглити про те, як їм погано, і як ніхто про них не турбується. А про вас ніхто й не буде турбуватися, якщо ви самі про себе не подбаєте.

Запитайте у того, хто обіцяє: «Чому не робили цього раніше? Чому не зробили нічого з того, що обіцяєте десятиліттями? Що завадило втілити у життя те, що обіцяне десятки разів?»

Невже ви так й не зрозуміли, що народ може врятувати тільки сам себе. Тих, хто не виконує обіцянки – треба викинути на смітник історії.

Чи можливо таке? Ще й як. Яким чином? Простим – прийти на вибори цієї неділі. Заставити, переконати, умовити себе, рідних, сусідів, всіх, хто поруч. Візьміть на себе труд відповідальності за власне майбутнє, проголосуйте проти тих, хто мозолить очі останні 10 – 15 років.

Не голосуйте за політичних банкрутів, які нічого не роблять і нічого не можуть. Їх завдання – підігрувати владі: публічно – звинувачують, кулуарно – працюють разом. Ви про це знаєте? Знаєте. То, чому ж знов збираєтеся за них голосувати?

Тому, що вам дали 150 грн? Гроші закінчаться вже завтра, якщо не сьогодні. А далі, що буде далі? Точка зору: «Все вирішено без мене, а так я хоч зароблю якусь копійку» - хибна. Вона веде у безодню. Вона робить вас рабами.

Ви можете собі дозволи відмовитися від подачки! За отримані гроші ви не станете багатшими, але це ціна вашого майбутнього. Вас роблять моральним рабом. Скажіть собі: «Я більше не раб! Я не хочу батрачити на панів!». Вас пов'язали думкою: «Все вирішено без мене».

Спитайте політтехнолога – чого він боїться більш за все? Почуєте – високої явки. Чим більше людей на дільниці, тим менше шансів спотворити результат, тим менше варіантів застосувати «брудну схему».

Хочете змін? Робіть їх. Голосуйте. Я не кажу за якого кандидата. Я закликаю – прийти й проголосувати.

Зробіть ще один крок – проаналізуйте, чого досягли партії, які у вас на слуху? Чи насправді вони готові щось робити? Переконаний, дійдете висновку: вірити не можна жодній партії, яка була при вдалі, а тим більше є там зараз. Маючи можливості боротися, вони цього не роблять. То, чи будуть?

Часто доводиться чути: «У нас мало голосів! Ми не можемо впливати на результати». Так, не можете, але ви й не намагаєтеся. По питанням, які стосуються життя людей, ви голосуєте разом з провладними силами. Всі у одній діжці: праві, центристи, націоналісти. Там немає тільки «лівих». Тих самих «лівих», які правлять у половині країн Європи, до якої нас ведуть тернистим кровавим шляхом.

Комуністична партія пішла у небуття разом з її застарілими форматами і формами правління. І це правильно, ця партія себе пережила, її час закінчився. На лівому фланзі відбувається переформатування. Наскільки воно якісне? Наскільки потужне? Час покаже.

Неможна залишати країну без лівої ідеї, яка присутня в усіх країнах світу. Ліві Європи одні з тих, хто підтримує новий Український вектор. Коли виникають проблеми, коли потрібна підтримка, коли потрібні голоси, то переговори у ЄС ведуть у т.ч. й з лівими, які, на відміну від України, мають міцну підтримку виборців. Влада не зізнається чому в країні «придушує» лівих? Бо вона сама експлуатує їх ідеї.

Ми багато говоримо про зміну облич, про те, що нам потрібні нові молоді люди, які будуть просувати нові ідеї. Що ж заважає вам, виборцям – взяти та й привести у владу бодай одне нове, яскраве обличчя молодого політика сучасної формації?

Хто заважає повірити молодій людині, яка має власний погляд і переконання? Яка не заплямована кримінально-олігархічним минулим? Яка не має приватного заводу чи будівельної компанії? Яка не «їсть» з рук влади? Яку не будуть водити як віслюка за морквиною?

У списку для голосування є кілька молодих. Ви чули їх голоси. Не завжди вони справлялися з хвилюванням, не завжди з першого разу відповідали на запитання. Але не тому, що нерозумні, а тому, що молоді й не мають досвіду. Головне, що у них немає «тяжкого» минулого, яке не дозволить їм рухатися уперед, заставляючи робити те, чого забажають «господарі».

Все у ваших руках. Ви, все можете! Все залежить тільки від вас!

Я розумію, що липень, що дачі, що відпочинок, що у вас ціла купа «невідкладних» важливих справ. Але, що може бути важливішим за майбутнє?
1/3 населення міста - люди поважного віку, які прожили велике і важке життя сподіваючись на «тиху» «світлу» старість на припічку з насінням, онуками та правнуками. Вийшло не так як мріялося.

Довелося знову йти працювати, щодня думаючи де взяти гроші аби заплатити непомірні податки. Щодня ростуть ціни. Люди вже не живуть, а виживають. І що? Немає перспективи? Немає майбутнього? Ні, воно є, але для цього треба переконати родину і взявшись за руки піти разом у неділю на виборчу дільницю і проголосувати за майбутнє: ви – за ваших дітей, ваші діти – за своїх.

Не зраджуйте самі собі. Йдіть і голосуйте. Не пошкодуйте годину – півтори, прийдіть і проголосуйте. За того, хто готовий рухатися уперед, хто буде думати не про статки власного бізнесу, не про те, що скаже пахан, якщо він проголосує не так, як він цього вимагає, а буде дбати про свого виборця.

Старі дідугани й баби від політики постійно кажуть «Я буду робити!», «Я обіцяю: шляхи, статки, привілеї». Неправда, цього вони не зроблять. Вони ніколи у житі не виконають ці обіцянки. У них для цього немає бажання. Завдання депутатів ВРУ – якісне законодавство. А що маємо? Боротьба за кожен голос.

У парії влади хронічно не вистачає голосів для прийняття тих рішень, які дадуть їй можливість узурпувати владу остаточно. «Опозиціонери» (формальні й ні) хочуть мати додаткові голоси для того, аби було зручніше торгуватися і заробляти на «голосах».

Це те, що не лежить на поверхні, про що не говорять у телевізійних та радіоефірах. Але, це – суть. Це те, що відбувається насправді. Вам про це не скажуть, але ви про це повинні знати.

Цієї неділі у вас є можливість відстояти власну гідність. Цієї неділі є шанс сказати владі, що ви їй недовіряєте, що її час минув, час йти на відпочинок, час дати дорогу молодим, тим, хто не обтяжений справами минулими, тим, за ким не тягнеться шлейф незробленого.

Настав час приводити до влади людей з європейськими поглядами. Не бійтеся погроз, погрожує той, хто сам боїться.

Перегляньте список претендентів, і ви зрозумієте, що серед тих, хто «ходить на вибори, як на роботу»; серед «директорського корпусу»; серед пенсіонерів і владних олігархів, є прізвище людини, яка насправді здатна рухати країну уперед. Знайдіть прізвище, і ваше сумління не буде заважати вам спати.

Закликаю вас: прийдіть і проголосуйте, зробіть правильний вибір!

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон