Херсонщина та Миколаївщина потребують спільного національного парку
Сьогодні на Дніпровсько-Бузькому лимані, на станіславському прибережжі, вкотре за останні роки спостерігались прояви заморних процесів: рибу несло в район Станіславської коси з боку Бузького лиману.
Інтуїція підказувала, що на косі – лише відголоски, а реальною картина буде під скелями, що ведуть до Олександрівки. Так і сталося: увесь берег тут усіяний рибою. Можна уявити, яким було рибно-прибережне полотно у сусідньому селі Олександрівка та в селах у бік Миколаєва!.. Рибки і так негусто в Лимані, а тут – такі «улови»!..
Це лише маленький штрих до стану здоров*я не лише Лиману, а й Дніпра. Коли в центральних ЗМІ читаємо повідомлення про нові плани енергетиків «викачати» з головної ріки України ще більше кіловат-бабла (хоча б шляхом зведення, наприклад, «ГЕС-2» на Каховському водосховищі), про пожвавлення обсягів вантажоперевезень, руху капіталів, все ж, на жаль, обходиться увагою головне: яким є екологічне здоров'я мережі, що прогресуюче перетворюється у каскад боліт...
Адже, в кінцевому рахунку, головна «професія» Дніпра – не транспортна, енергетична, рекреаційна тощо, а водопостачальна: це 60-70 відсотків національного споживання води.
Послаблення дніпровського стоку призводить до незворотних процесів в екології ріки, інтенсивного засолонення, заболочення та замулення Дніпровсько-Бузького лиману.
Всі зусилля вчених та інженерії мали б бути спрямованими на посилення дніпровського стоку.
Частина науковців сповідує певну кардинальність, спираючись на зарубіжний досвід: потрібно повертатись до первозданного стану водойми, шляхом, розтянутого у часі, процесу спуску водосховищ, а додаткові обсяги електроенергії добувати шляхом розвитку відновлювальних джерел енергії (сонце, вітер...).
Але на найвищому законодавчому рівні ця проблематика непопулярна: ще б пак - у разі пониження рівня або й спуску водосховищ безліч водних маєтків України стануть сухопутними...
Звичайно, розв'язання такого глобального завдання має бути поетапним. Потрібне екологічне зонування, поетапне системне оздоровлення адміністративно підпорядкованих територій, постійний моніторинг цих процесів. Особисто ж мені болить стан рідних Нижнього Дніпра та Лиману.
Ось деякі тези, що я озвучив у виступі на урочистих зборах з нагоди 60-річчя обласної журналістської організації:
1. Херсонщина має унікальний природний, зокрема, водний потенціал. Фактично лише на території Херсонщини протікає первозданний Дніпро (Нижній Дніпро), що існує у нерозривній зв'язці з потужним Дніпровсько-Бузьким лиманом.
Відвідуючи Станіслав Білозерського району, із жахом спостерігаю, як стрімко погіршується екологічний стан Лиману: водойма замулюється, міліє, заболочується. Станіславські скелі, найвищі на прилиманському узбережжі, підмиваються хвилями, осідають до води, береги заростають очеретом, відбуваються замори риби.
2. Є сподівання, що новостворений національний природний парк «Нижньодніпровський» сприятиме поліпшенню екологічного стану гирла Дніпра та частини Лиману. Але ж виходить, що заповідною стала лише дніпровська частина Лиману. А вона органічно поєднується з бузькою, бо це єдиний природний комплекс.
Вважаю, що для органічного функціонування Лиману, відновлення його рибних запасів, поліпшення транспортного сполучення тощо потрібен спільний природозахисний режим, а це можна ефективніше забезпечити спільними зусиллями Херсонської та Миколаївської областей, що відповідають за водойму.
Логічним було б створення національного природного парку «Дніпровсько-Бузький лиман». Тим самим можна значно поліпшити не лише екологію, а й інвестиційну, транспортну, рекреаційну привабливість цієї важливої і перспективної водойми.
3. Нижній Дніпро – це безперечний бренд Херсонщини, область могла б ініціювати всеукраїнський рух за порятунок водної системи Дніпра. А з метою привернення уваги до хронічно хворої головної ріки нашої держави, варто започаткувати, наприклад, пісенний екологічний фестиваль під умовною назвою «Дніпровське (чи Українське?) Екобачення».
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
