Поетичне краєзнавство на Херсонщині

Тримаю у руках книжкове видання, що нещодавно побачило світ – збірку «Славу співаю вкарбованим у вічність» (Шляхами культурного спадку Херсонщини). Автор – вчитель зарубіжної літератури та художньої культури Зеленівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 38 Херсонської міськради Людмила Віталіївна Овечко (Чернега), див. фото.

Приємно вразила спроба педагога поетично-патріотичним словом висвітлити історію рідного міста, краю, діяльний внесок його будівничих, захисників, меценатів, зодчих, діячів літератури, мистецтва, освіти, музейників, мореходів, землеробів...

Такий творчий експеримент цілком справедливо можна віднести до жанру «опоетизованого» краєзнавства. Твір Л. В. Овечко присвятила своєму вчителеві – доктору педагогічних наук, професору, академіку, заслуженому діячу науки і техніки України Євдокії Петрівні Голобородько.

Знаходимо у збірці багато знайомих з історії Херсонщини імен: це засновники, будівничі міста фельдмаршал Григорій Потьомкін, Іван Ганнібал, воєнначальники Федір Ушаков, Олександр Суворов, філантроп Джон Говард, землевласники, перетворювачі природи, меценати Фальц-Фейни, їх «соратники» на меценатській ниві Тропіни, Соколов/

 А ще – вчительки-подвижниці сестри Гозадінови, письменники, уродженці Херсона Григорій Адамов та Борис Лавреньов, легендарний аграрій, політик, двічі Герой Праці, Герой України Дмитро Моторний, родина фотомайстрів Альпертів, малярка-самоук Поліна Райко, художник Олександр Бережний...

Читач відчуває себе причетним до великої когорти славних людей, які своїми невтомними діяннями, подвижництвом творили і творять цей південний благодатний простір.

Цікаво, що ж стало поштовхом для Людмили Віталіївни саме поетично-краєзнавчим способом доносити нам набутки «вкарбованих у вічність» та красу Херсонщини?

Виявляється, порух до поетичної творчості почався після побачень вчителя з однією з неповторних візиток Херсона – художнім музеєм імені О. О. Шовкуненка, знайомства з акумульованими тут малярськими скарбами, спілкування з його популяризаторами – мистецтвознавцями.

І ось, з'являються схвильовані рядки шанувальниці краси: «Поспішаю на зустріч. Ранок. Десята. Соборна прокинулась – очікує свята»; «Я йду заворожена, наче до раю...»; «Знову я тут, я лечу, я радію!»; «Ця зустріч з музеєм відбулась недаремно – Запізніле побаченя сколихнуло приємно...»...

Про Старий Херсон: «Люблю тебе, мій рідний доме, Мій сивий прадіде – Херсоне!». «Про творчість Поліни Райко: «...Бабуся Райко, немовби у шати, Свою одягнула старесеньку хату. Мене та онука полонила ця хата...»...

Про одну з візиток Херсона на полотні Олександра Бережного: «Уклін тобі, надбань духовності кринице, За щем на серці, за сльозу. Творців вогонь не згасне – він іскриться! Пронесемо його, як материнську усмішку ясну!»

Поетичні настрої та пошуки Людмили Віталіївни Овечко посилюють емоційний «градус» її літературних композицій на честь пам'яті полеглих у роки Другої світової війни та в зоні АТО.

Своїм досвідом осягнення культурного спадку Херсонщини дослідниця поділилась на сторінках науково-методичного журналу «Таврійський вісник освіти» комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» у методичній статті «Творчість учителя як запорука розвитку креативності учнів».

До речі, підтвердженням цієї тези є успіхи іі учнів - членів шкільного гуртка «Мельпомена», які неодноразово перемагали у міському театральному конкурсі «Хай буде аншлаг!».

Упевнений, що саме на перетині пізнавального та емоційно-забарвленого інформаційного матеріалу і має ґрунтуватись сучасний освітній процес. Дитячий світ, що прискорено розвивається на крилах інформаційних технологій, не терпить одноманіття, примушує вчителів відповідати викликам часу.

Тож творчих успіхів та натхнення на цьому шляху Людмилі Віталіївні Овечко!

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО

Херсонцы в твиттере