«Херсонський некрополь»

«Херсонський некрополь»

Херсонські кладовища – це місця вічного спочинку наших предків. Світлі і гіркі сторінки історії нашого краю. Останні «причали» людей, які у різні роки розбудовували південні простори держави, сприяли її розвитку, захищали від ворогів. Це простір, що поєднує минуле з майбутнім.

Мова знову піде про Херсонське меморіальне кладовище як цілісний ландшафтний та архітектурний ансамбль. На жаль, кожен із нас може засвідчити, що стан цього «міста спочилих у місті живих» з кожним роком погіршується. Про це періодично сигналізують ЗМІ. Простір цей із кожним роком стає все занедбанішим, впорядковувати його все складніше: дика рослинність наступає на пам'ятники, надмогильні плити, вони руйнуються, потерпають від рук вандалів. Авральні косметичні заходи, пов'язані із приїздами зарубіжних гостей, окремі впорядковані ділянки кладовища не можуть змінити загальної сумної картини.

Але ж це один із найстаріших некрополів півдня України! Ровесник Херсона. За іменами, датами, викарбуваними на могильних плитах та постаментах, можна вивчати історію нашого краю. Історія ця інтернаціональна, мегакультурна. Тут збереглися козацькі могили, є грецькі, французькі захоронення, тут спочивають учасники та герої Кримської, російсько-турецької, громадянської, Великої Вітчизняної воєн, громадські, культурні, релігійні діячі, рядові громадяни «благополучного міста Херсона» (за висловом будівничого міста, інженер-полковника М.І. Корсакова). Ті незначні кошти, що періодично виділяються місцевими органами влади, громадськими організаціями на догляд, упорядкування певних фрагментів Херсонського меморіального – то краплина у морі.

Вшанувати пам'ять своїх далеких предків, на Херсонське меморіальне обов'язково прийдуть іноземні гості міста. (Так, на міждержавному рівні у Херсоні почалося вшанування пам'яті бригадного генерала, громадського діяча Польщі Маріуша Заруського, могила якого також на меморіальному. Під стіною кладовища – обеліск-пам'ятник всесвітньо відомому англійському юристу-реформатору, філантропу, «другу усіх людей» Джону Говарду). Які враження винесуть гості звідси? Що розкажуть про Херсон?

Особливо пригнічує найстаріша частина кладовища, що оточує пам'ятку архітектури – Всіхсвятську церкву (1803 р.). Сумна картина: ошатний храм, на богослужіння до якого приходять сотні городян, й зарослі дикою рослинністю могили та пам'ятники.

Впорядкування Херсонського меморіального – чи ж це дійсно неподолана проблема для майже півмільйонного міста? Хіба не реально, доклавши певних зусиль влади та городян, «простір сорому» у центрі міста, яким є нині меморіальне, перетворити у місце Пам'яті про предків, героїв, будівничих, у цивілізовану зелену зону? Історичне та культурне значення «херсонського некрополю» безсумнівне, турботи щодо його збереження не можуть уникати органи влади та народні обранці. Як свідчить сучасний досвід, некрополі – це й увічнення пам'яті найбільш яскравих особистостей, це й музеї у камені, адже надмогильні пам'ятники самі по собі є витворами мистецтва, пам'ятниками містобудування, джерелами історичної інформації.

Цікаві пропозиції щодо впорядкування, спільними зусиллями, – і городян, й органів влади – Херсонського меморіального кладовища висловив у газеті «Херсонський вісник» за 31.01.2013 р. колишній директор Херсонської філії Державного проектного інституту «Діпромісто», нині пенсіонер, голова комісії зі збереження воїнських захоронень, пам'ятників та меморіальних дошок Суворовського району Володимир Дмитрович Шадрін.

Насамперед, фахівець пропонує довкіл пам'ятника Говарду, від проспекту Ушакова і до території кладовища, закласти оригінальний сквер для відпочинку людей. Для цього належить демонтувати наявні бетонні споруди, знести самовільно встановлені тини і виконати планування території. Має бути розроблений якісний проект, за яким виконати озеленення цієї ділянки, обов'язково влаштувати систему зрошення дерев, чагарників, квітів, систему оригінального освітлення. Задум В.Д. Шадріна такий: зробити «Сквер Джона Говарда» «родзинкою» міста, простором, якого ще не було у Херсоні, кращим, наприклад, ніж зелена зона перед будинком міськвиконкому.

(І дійсно, місту належало б достойно, по-сучасному, представити своїм громадянам і цивілізованому світу свою турботу про збереження пам'яті про постать світового масштабу, якою був Великий гуманіст Джон Говард. Цей простір мав би стати однією із візитівок нашого міста! А що бачимо по-сусідству із пам'ятником Джону Говарду? Жахітливий «фейс» «недобудованого Будинку культури комбайнового заводу імені Петровського»... Не дай Бог, перетвориться ця споруда, з часом, у ще один торгівельно-розважальний центр... Мабуть, якісь вищі сили заважають таким планам і застерігають від здійснення морального злочину розважатись на кістках предків. Було б справедливо і доцільно, щоб нинішній «палац» у майбутньому працював на справу повернення пам'яті, прозріння, спокути).

Наступне у пропозиціях В.Д. Шадріна: міськвиконком має визначити або створити комунальну структуру (але тільки не приватну), що займалась би утриманням, регулярним прибиранням кладовища, скверу та пам'ятника Джону Говарду, розбити кладовище на ділянки (сектори) і закріпити за ними шефів – трудові колективи та учбові заклади, визначивши коло їх обов'язків. Належить розв'язати питання щодо реставрації пам'ятника на могилі Героя Радянського Союзу, визволителя Херсона М.М. Суботи, а також встановити пам'ятник на могилі Героя Радянського Союзу О.П. Садового. Віднайти кошти для організації освітлення двох головних алей кладовища – від вулиць Молодіжної та Тираспольської. Належить дослідити історичні захоронення, створити їх опис, розробити план з реставрації. Створити благодійний фонд із відродження та реставрації Херсонського меморіального кладовища під девізом «Вони творили та захищали Херсон».

Завдання непросте з огляду на нинішні економічні досягнення. Але реальне, було б лише бажання громади. У Херсонщини є все, щоб із часом стати потужним туристичним та рекреаційним регіоном України, якщо хочете, другим Кримом та втілювати в собі красу й духовність в усьому. Разом із тим, в обласного центру – неприхована пристрасть до спорудження об'єктів торгівлі та розваг, часто без елементарної міри та доцільності (приклади можна навести).

З приводу порушеної теми хотілося б чути стурбований голос «батьків» міста. Певен, їх заклики через ЗМІ до херсонців, особистий приклад на заходах по впорядкуванню кладовища-ветерана, могли б зрушити з «нульової» відмітки архіважливу справу.

Переконаний: багато хто з херсонців в одну із субот цього місяця (13, 20 або 27 квітня) вийшли б на захід із благоустрою меморіального кладовища, взявши з собою інструмент (лопати, сапи, граблі, ножівки, секатори тощо). Для початку, спільно із прихожанами Всіхсвятської церкви можна було б впорядкувати територію довкіл храму. Міська влада могла б посприяти транспортом для вивезення сміття та чагарникової рослинності. Початок треба робити. Досить соромливо відвертатися від болючої рани на тілі міста. Вона не даватиме нам спокою.

Згадаємо слова великого російського вченого, історика культури Д.С. Ліхачова (мовою оригіналу): «Если человек не любит хотя бы изредка смотреть на старые фотографии своих родителей, не ценит память о них, оставленную в саду, который они возделывали, в вещах, которые им принадлежали, – значит, он не любит их. Если человек не любит старые улицы, старые дома, пусть даже и плохонькие, – значит, у него нет любви к своему городу. Если человек равнодушен к памятникам истории своей страны, – он, как правило, равнодушен к своей стране».

Олександр Голобородько, м. Херсон

На фото автора (виконані у 2011 та 2012 рр.) – Всіхсвятська церква, обеліск-пам'ятник Джону Говарду, фрагменти Херсонського меморіального кладовища.

Херсонцы в твиттере