Майже детективна історія

Вчора в драмтеатрі відбувалося святкування Дня усиновлення в Україні. Один з сюжетів на екрані: американська подружня пара усиновила дитинку-інваліда, який пересувався на візку та не розмовляв. Нам показали, що дитина тепер вільно володіє розмовною англійською та робить за допомогою батьків перші в житті кроки. А далі – звернення до українців: не бійтеся допомогти дитині з особливими потребами!

Після завершення дійства в театрі до мене підійшла симпатична охайна жінка й розповіла таку херсонську історію:

Історія дитини
В Херсонському обласному будинку дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи знаходиться дворічна Золотарьова Іринка, яка перебуває на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради як дитина, позбавлена батьківського піклування. Дівчинка покинута матір'ю в лікарні, за рішенням органу опіки влаштована до дитячого закладу, а мати рішенням суду позбавлена батьківських прав. Дівчинка має проблеми зі здоров'ям: ураження нервової системи; алкогольний синдром плоду; вроджені вади розвитку кишечника; пупкова грижа; вроджений стридор гортані. Ясно, що дівчинка розвивалася з затримкою: пізно почала сидіти, ходити почала майже в 2 роки. Працівники служби у справах дітей шукали родину для дівчинки, але всі кандидати в усиновлювачі, або прийомні батьки після знайомства з дитиною відмовлялися від влаштування її до своєї сім'ї.

Історія родини
В Дніпровському районі м. Херсона мешкає родина Черепащук Ірини Анатоліївни. Жінка мешкає разом з мамою, та своїми двома дітьми. Старша донька вже повнолітня – студентка вишу. Молодший хлопчик навчається в школі. В 2009 році Ірина взяла під опіку хлопчика Микиту , позбавленого батьківського піклування, 2008 року народження. Вже чотири роки він виховується в родині, де для нього створені всі належні умови, а головне, хлопчик має люблячу матусю, бабусю, сестричку та брата. Родина дуже дружня, вони завжди підтримують один одного.

В цьому році Ірина Анатоліївна вирішила взяти на виховання до своєї родини ще одну дитинку, та створити на базі своєї сім'ї прийомну родину. Вона зібрала всі необхідні документи, пройшла навчання для майбутніх прийомних батьків, отримала відповідні рекомендації та почала пошук дитини.

Спільна історія
Майбутня прийомна мати отримала направлення на знайомство з дитиною, Золотарьовою Іриною. Служба у справах дітей, в черговий раз надавши направлення на цю дівчинку, на позитивний результат і не сподівалася. Але Ірина познайомилася з дівчинкою і повідомила, що вона хоче забрати дитину, її не лякають діагнози, оскільки і маленький Микита, коли потрапив до її родини, мав неабиякі проблеми зі здоров'ям.

Прийомна мати написала заяву до служби у справах дітей управління молоді та спорту Херсонської міської ради про вирішення питання влаштування до її родини малолітньої дитини. Було підготовлено проект рішення, винесено на засідання виконавчого комітету Херсонської міської ради. А далі історія стає майже детективною. Питання розглядається два місяці. Пройшло вже два засідання виконкому міської ради , на яких розглядалося це питання, на жодному з них рішення не було прийнято (при цьому заявник не отримала відповіді на свою заяву ані позитивної, ані негативної, ані будь-якої пояснювальної відповіді).

Причин своєї «нерішучості» міська рада, на жаль, чітко не формулює. Спочатку викликали сумніви створення прийомної родини жінкою, яка не перебуває в шлюбі, потім вивчалися житлово-побутові та матеріальні умови. До родини приїздили тричі, фотографували, робили відео - зйомку (такої уваги не викликала жодна прийомна родина чи ДБСТ, які створювалися в м. Херсоні). І, нарешті, з'ясувалося, що сумніви виникають тому, що в дитини на особовому рахунку є певні кошти, і , ймовірно, жінка бере дитину саме задля отримання цих коштів.

Я з'ясувала, що Дніпровська районна служба у справах дітей співпрацює з родиною Черепащук І.А. вже чотири роки, весь цей час спостерігає за тим, як росте та розквітає там маленький Микитка, який проживає в родині під опікою. У Служби не викликає жодного сумніву щира любов всієї родини до дитини, турбота про хлопчика і бажання матері створити для дитини найкращі умови. Зрозуміло і бажання жінки, яка не змогла реалізувати себе в подружньому житті (на жаль це не поодинокий випадок в нашому суспільстві), реалізувати себе в материнстві, в виховуванні та розвитку дітей.

Що стосується коштів на рахунку дитини, вони є майже у всіх дітей, які з народження перебувають в Будинку дитини, у сиріт, які отримують пенсію по втраті годувальника і виховуються в школах-інтернатах. Всі усиновлювачі, опікуни та піклувальники, прийомні батьки та батьки - вихователі, при влаштуванні в їх родини дітей, отримують право на управління цими коштами. Але чинним законодавством України визначено, що вони можуть бути використані батьками тільки в інтересах дітей, і тільки з дозволу органів опіки та піклування. Це – для довідки.

А насправді викликає справжнє обурення безпідставна недовіра до тих, хто має мужність взяти сироту, тим паче інваліда до своїх родин. Я думаю, що той, хто висловлює таку підозру та недовіру насправді ні за які кошти не візьме таких важких дітей на виховання, на безсонні ночі, лікування, долання страшних дитячих комплексів сирітства, відмовляючи собі у вільному часі та спокої... Власне у мене давно сформувалася думка, що керівництво інтернатів та інших соціальних дитячих закладів створює супротив тільки з однією метою: не зменшити кількість дітей у своїх закладах для уникнення скорочення штатів. Не майбутня доля дітей їх хвилює, а власні інтереси! Звертаюся до жінки (в першу чергу) - виконуючої обов'язки міського голови З.Я.Бережної, голови жіночого клубу «Ініціатива» та до керівника закладу «Теремок» М.В.Воронич, теж членкіні клубу «Ініціатива», з проханням відпустити дитинку до родини!

Дівчинка Іринка із сумними оченятами чекає на матусю...

Лариса Польська, голова Громадської ради при ХОДА