Розповідь херсонця з минулого
Розповідь ведеться від першої особи. Проценко розповідає про власну долю матеріалами публікацій: «Селянин виграв 5 тис. крб.», «Вісім вагонів пшениці», «Кому дають восьмитижневі відпустки», «Вісті партії», «До боротьби із безробіттям», «Дніпро став», «Кіноапарати для села», «Простий спосіб прати білизну» та інші.
Таким чином, складена одноденна картина новин та подій Херсону, що дає можливість уявити деякі риси радянського життя в місті. В тексті максимально збережена стилістика та тогочасна орфографія, тому, з точки зору, сьогодення там дуже багато різноманітних помилок та незрозумілих фраз («багатосімейний бідняк»), які в 1929-му були загальноприйнятою нормою.
Багатосімейний бідняк, селянин Акімов хотів продати в банку облігацію позики 1922 року. Коли стали переглядати таблиці виграшів, то виявилося, що Акімов виграв п'ять тисяч карбованців. І чому ж я не Акімов, чому ж не везе мені у житті, ані з облігаціями, ані з чимось іншим? Кожного дня дружина нудить, волає: «Де гроші взяти?» - А де ж їх візьмеш?
У минулому році посміхнулася фортуна, пішов на підвищення, отримав посаду та працевлаштував дружину стенографісткою в конторі. Добра робота, добра заробітна платня і пайок до неї теж добрий. До того ж стенографісткам надають і восьми тижневу відпустку з вагітності. Цілих два, та ні, всі чотири місяці можна дома сидіти, а тобі щось там ще й платять.
Партія виявила турботу. Нарком праці СРСР затвердив список осіб, які мають право на восьмитижневі відпустки до пологів і після пологів. Всього 33 професії отримали таку можливість. Серед них інженерно-технічні спеціальності, агрономи, телефоністки (де кількість номерів більше 100), друкарниці і моя стенографістка – Галя Проценко.
Та мабуть вже колишня стенографістка. Думав почнемо жити як люди, як партійні – заможно та впевнено. Однак, все даремно, все у минулому, маячня. Незабаром її виженуть з роботи, і сам я вже «колишній».
Треба бути обережним, шукати, де можна сховатися. В Херсоні буде важко. І що з того, що для постачання хліба населенню Херсону, Хлібсоюз одержав 8 вагонів пшениці. А із Харкова повернувся голова Робкоопу т.Пожелутін. Для задоволення місцевої людності – Робкооп придбав по за планом вагон сала, вагон цукру (рафінад), три вагони оселедців та різний інший крам.
Вагону сала для міста на зиму не вистачить. Робкоопівці самі все це сало разом із партійними і з'їдять.
Роботи мало, грошей не вистачає, а мене, вже здається, впізнають люди на вулицях. Похмура та криво поглядають, стає небезпечно. Може на село податися. Комітет боротьби з безробіттям зорганізував у селі Британах три колективи «Проворний» - для здобування вапни, «Дровосек» - для здобування палива, і «Каменщик» - для здобування каміння. В ціх колективах працюють 67 безробітних. Може й для нас там місце знайдеться. От що ж тільки з фамілією робити, як її сховати?
В Британах затишно, ніж тут. За необхідністю можна легко до Херсону добратися навіть і зараз узимку. У січні в районі Каховка – Британи Дніпро став. Сполучення поки, що підтримує катер «Спартак». На Гопри та Цюрупинськ – сполучення пароплавами.
В селі і кіно буде. Дніпробуг придбав чотири кіноапарати для обслуговування села. Картини демонструватимуться за невелику плату – 5-10 коп. Раз на рік може й доїдуть до херсонських сел. А в Херсоні кіно частіше. Держкіно Комінтерн, тільки три дні, з вівторка американська комедія фабрики «Парамонт» «Зачем менять жену?». Актуальне американське кіно. Може й дійсно Галю поміняти. Якщо розлучимось може її і не виженуть з роботи. В держкіно Спартак показують «Два Броневика», виробництво сов. кіно.
Ні, про кіно треба забувати. А в селі може не все так добре, як здається, а може й гірше ніж у місті. Увечері читаю газету «Наддніпрянська правда» - нова цікава газета, недорога, коштує 9 крб. на рік, а скільки всього пізнавального. От наприклад як лікувати зубні хвороби рентгенівським промінням, через яке розпадаються лейкоцити – цікаво було б спробувати. Лейкоцити розпадаються – нові зуби з'являються.
Недорога газета - 9 крб. на рік, а ціну на хліб в газеті пообіцяли знизити з 16 до 10 коп. При Окружторгвідділі зорганізовано конвенцію приватників хлібопекарів. Конвенція ухвалила зменшити ціну на хліб (у приватників) до 10 коп. (замість 16 коп.).
В газеті - розділ «веселий куток» з кумедними анекдотами із столичного журналу „Червоний перець". Та не зовсім вони й смішні, якщо подумати. Ось, у „веселому кутку" два селянина обмінюються думками про куркулів: „...В нас куркулі так за бідноту ховаються, що їх в день з ліхтарем не найдеш", - говорить один. „А в нас навпаки куркуля і в ночі видно по електриці" додає інший.
Смішно й грішно і начебто все зрозуміло: гаси світло, селянин, гаси свою „лампочку Ілліча" інакше будеш ти куркулем. А що ж буде далі з цими жартівливими погрозами? Нічому не можна вірити. Вісім років тому на всіх заборах писали і зараз ще пишуть: „Комунізм - це радянська влада плюс електрифікації всієї країни".
Тоді в це не вірив навіть англійський письменник-фантаст Герберт Уеллс. Для автора роману про вторгнення марсіан на землю цей план був нереалістичним, та він недооцінив творців нової реальності. Вони ні перед чим не зупиняються.
„Была коптилка да свеча - теперь лампочка Ильича", а тепер „лампочкамии Ілліча" на селі людей лякають. Ні не поїду на село.
Не так давно в грудні затримали на селі одного знайомого Івана Благодарного. Щось у нього з фамілією не те. Нагадує вона акторський псевдонім. Так ось цей Благодарний працюючи агентом Держстраху Снігурівської дільниці видавав фіктивні довідки на гроші, що їх одержував од селян за страхування майна. Народний суд засудив його на 2 роки (за амністією 10 річчя жовтня на 1 рік).
Що таке 1 рік? – це дрібниці. На мене боюся чекають зовсім інші, терміни хоча я й нічого не крав.
Історія моя сама недовга. Батько мав якогось чина в поліції – служив там. А я у білій армії був. Мобілізували примусово за віком, зовсім трішечки я у білих був та й цього вистачило.
Високий чин - чи ні, довга - чи коротка служба, як сказали на партійних зборах, - справа від цього різко не міняється. Поліційний чин – біла армія. Коли все скінчилося попав я на завод ім.Петровського. Там вступив до комуністичної партії, ховаючи від неї дві біографічні деталі.
Згодом осередок рекомендував мене на відповідальну роботу і почав я підписувати відрядження з біржі праці як новий завідуючий Микола Проценко. Недовго моє заможне партійне щастя тривало. Узнаються дві деталі з біографії, якась тварюка впізнала та повідомила. А може хтось з сусідів накапав. Виїжджати треба було з татусевої квартирки. Не подумав про це після вступу до партійних лав.
І тут почалося, забубніли навколо: «Адже на превеликий жаль історія з Проценком не перша. Вже були випадки, коли осередок заводу Петровського не досить серйозно і безвідповідально підходив до кандидатур, що висували за рекомендацією на відповідальну роботу.
Херсон – губерніальне, чиновницьке в минулому місто з малою промисловістю – довше як багато інших міст України був плацдармом громадянської війни. В Херсоні свого часу скупчувалося чимало ворожих елементів. Зарплата на заводі Петровського вища ніж на багатьох подібних до нього заводах, не кажучи про херсонські підприємства. Херсонські робітники пригадують, як улітку нагнали з обозного заводу колишнього кровопивцю поміщика, що проліз на завод.
Треба дбати, щоб робітнича сім'я і ріст пролетаріату не засмічувались явно ворожими нам елементами. Треба знати, що пролетаріат є пануючою класою і тому в його сім'ю настирливо лізтимуть і ворожі нам елементи».
Поруч з наймитами, з селянською біднотою пролазили на завод і «колишні люди». І я проліз. І якого ж біса потрібно було в партію вступати. Працював би собі тихо. Ні, точно якась падлюка з сусідів позаздрила. Все це дружина, вона ж хотіла стати пануючою класою. Хай їй грець. Треба десь час пересидіти, років 7 або вісім. До 1937 року все забудеться все зміниться.
З часом стає все тривожніше. Тривожні вісті надходять від партії. Істпарт отримав кошти на фотографування місць Херсону, де біло бандити та інтервенти вішали, розстрілювали та замордовували учасників громадянської війни. З огляду на мої дві приховані біографічні деталі із поліцією та білою армією можуть бути неприємності.
Бігти з Херсону, чи десь в ньому сховатися. Замовкнути, читати газету «Наддніпрянська правда». Нова цікава газета, недорога, коштує 9 крб. на рік, а скільки всього пізнавального.
От, наприклад, простий спосіб прати білизну. Це для моєї Галі. Французький спосіб прати білизну усуває необхідність прати руками. На відро води 2 ложки гасу і 100 грамів мила, варити 2 години і потім в чистій ще 1 годину. Варити і все. Варити і ні про, що не думати. Варити мовчати і не висовуватись. А якщо говорити то виключно газетними віршами:
Ми йдемо володіти світами,
Нам довкола огні і огні,
До життя ми відчинемо браму,
Ми йдемо від нової землі,
Хай нам сипле минуле прокльони,
Ми досягнем своєї мети,
Наші юні робочі колони,
За перемогами будуть іти,
Вже не буде кому нас здолати,
Хоч я знаю що будуть бої,
Над усім Революція мати,
І ми діти крицеві її.
Георгій БЯНОВ
P.S. В 1929 році СРСР виповнилося 7 років, до семидесяти було ще далеко. В публікації використані матеріали першого номеру щоденної робітничо-селянська газета «Наддніпрянська Правда», органу Херсонського ОККП (б) У (окружного комітету компартії більшовиків України), Пан Проценко (який розповідає) та Благодарний реальні люди (імена вигадані).
