Олекса Паталах
Історик-краєзнавець, письменник

Військовий некрополь Херсонщини часів кримської війни

Військовий некрополь Херсонщини часів кримської війни

За часів Східної, або Кримської війни 1853 – 1856 рр. територія сучасної Херсонщини вперше у ХІХ столітті стала прифронтовою смугою.

Подібне становище востаннє край пережив ще на початку російсько-турецької війни 1787 – 1791 рр., але якщо тоді після падіння Очакова загрозу для Херсона і прилеглих територій було ліквідовано, то цього разу ситуація загострилася через низку невдач, які спіткали російську армію після перенесення театру воєнних дій до Криму.

Найбільшу небезпеку для морського узбережжя Північної Таврії та Херсонщини являла англійська ескадра адмірала Лайонса. У травні 1855 року її кораблі, прорвалися у Азовське море і підійшли до містечка Генічеськ (нині – районний центр Херсонської області).

Англійське командування зажадало від захисників містечка беззастережної капітуляції, проте начальник місцевої залоги, учасник бойових дій на Кавказі, молодий полковник князь Михайло Борисович Лобанов-Ростовський відповів відмовою. Маючи у своєму розпорядженні лише один резервний батальйон Московського піхотного полку, сотню донських, команду азовських козаків та дві гармати, він вирішив дати відсіч ворогові.

Англійська ескадра розпочала бомбардування Генічеська, підпаливши при цьому 130 човнів з продовольством, зосереджених у Тонкому проливі та склади борошна та кам'яного вугілля, що знаходилися на березі. Та здобути Генічеськ Лайонсові все ж не пощастило. Всі спроби штурму звелися нанівець. Під час цих боїв особливо відзначилися нащадки задунайських запорожців азовські козаки, котрі під командуванням підполковника Якова Никифоровича Бараховича, здійснювали на канонерських човнах диверсійні рейди проти ворожих кораблів.

У жовтні 1855 року англійська ескадра адмірала Лайонса та французька ескадра адмірала Брюа змусили капітулювати фортецю Кінбурн, яка охороняла вхід з Чорного моря у Дніпро. Від ворожого обстрілу також потерпіли порт Очаків та містечко Станіслав на Дніпровському лимані.

Всі ці події змусили керівництво Херсонської губернії евакуювати архіви губернських установ до Єлисаветграду (нині місто Кіровоград) та привести у бойову готовність, скасовану ще у 1835 році, Херсонську фортецю. Проте, знесилені облогою Севастополя, війська англо-франко-турецької коаліції не наважилися перенести бойові дії у Північну Таврію та Херсонщину.

Протягом усієї Севастопольської кампанії та близько двох років по тому землі сучасної Херсонщини відігравали роль тилової бази російської армії. Звідси до Криму прямували резервні війська та обози з боєприпасами й продовольством, а з Севастополя тяглися численні валки з пораненими та хворими, які заповнювали шпиталі у Херсоні, Бериславі, Каховці, Олешках, Генічеську.

У губернському місті Херсоні, на той час, існували військові шпиталі: відкритий у стайнях князя Потьомкіна на Військовому форштадті, у приміщенні колишнього арсеналу на території Херсонської фортеці, Чорноморський шпиталь на Забалківському форштадті, дві лікарні та тимчасовий шпиталь у Сухарному передмісті. Крім того, поранених захисників Севастополя розміщували у приватних будинках.

Та не всім допомагали шпиталі, тож у місті з'явилися три братські могили: дві на старому центральному міському кладовищі та одна на Забалківському. У першій з них спочивають померлі у військових шпиталях, двох лікарнях та на приватних квартирах вояки російської армії.

На жаль, тогочасні метрики більшості православних храмів міста не дійшли до наших днів, тож повного списку, похованих на старому центральному міському кладовищі героїв Севастополя встановити неможливо. Лише метричні книги Успенського та Катерининського соборів за 1855 рік та Римо-католицького костьолу за 1855 – 1856 рр. дозволяють бодай частково пролити світло на це питання. Тож у братській могилі на центральному меморіальному кладовищі у Херсоні спочивають чимало героїв...

Пам'ятник на братській могилі російських воїнів часів Кримської війни на центральному меморіальному кладовищі м. Херсона до руйнування.

Згодом над похованням героїв Севастополя звели пам'ятник у вигляді античної колони, увінчаної символічною урною з прахом. Як свідчили сучасники, поруч з колоною знаходилися невеликі кам'яні хрести над індивідуальними похованнями офіцерів. Вже у перші роки радянської влади з пам'ятника зникла табличка з написом, до нього впритул наблизилися нові поховання, хрести з офіцерських могил просто розтягли, а саму колону зруйнували близько 1980 року.

З того часу на могилі жахливе запустіння. Частини зруйнованого пам'ятника авторові пощастило зібрати й замаскувати біля збереженого цоколя. Ідентифікувати ж сам монумент дозволив малюнок Миколи Порхунова, виконаний у 20-х роках минулого століття, який зберігається в експозиції Літературного відділу Херсонського краєзнавчого музею. Цю надзвичайно цікаву пам'ятку варто відновити, до того ж існує ескізний проект її відтворення, виконаний скульптором Леонідом Євгеновичем Грабовським.

Пам'ятник військовополоненим часів Кримської війни на центральному меморіальному кладовищі м. Херсона. Акварель Ф. Савченка-Осмоловського. 1929 р. (Херсонський краєзнавчий музей).

Верхня частина та нижня частини пам'ятника військовополоненим часів Кримської війни. (Фото автора)

Ще одну братську могилу часів Кримської війни на Херсонському центральному меморіальному кладовищі вдалося ідентифікувати за малюнком місцевого художника Федора Савченка-Осмоловського, виконаним 1929 року, який зберігається у фондах Херсонського краєзнавчого музею. На його звороті напис «Памятник пленных Севастопольской войны». Обеліск, зображений на малюнку, знаходиться неподалік від вівтаря цвинтарної церкви Всіх Святих.

Нині його нижня частина дала сильну осадку, а верхня, у зібраному стані, стоїть у 20 метрах від могили (вочевидь у радянські часи пам'ятник збиралися переносити). На превеликий жаль, у Державному архіві Херсонської області досі не вдалося знайти документів, які підтвердили б наявність поховань військовополонених Кримської війни у Херсоні, зокрема не йдеться про них і в метричних книгах місцевого римо-католицького храму.

Можна припустити, що полонені англійські та французькі вояки мали окремого капелана. Не зважаючи на незадовільний стан пам'ятника, акварель Федора Савченка-Осмоловського може стати чудовим джерелом для проекту його відновлення.

Надгробок лейтенанта Н. Лисицина. (Фото з архівів автора)

На центральному меморіальному кладовищі знайшли місце останнього спокою і учасники оборони Севастополя, котрі доживали свого віку у Херсоні. Більшість вказаних поховань перебуває у незадовільному стані. Пам'ятник генерал-майору Богачевичу був забраний з могили ще у 1989 році та перевезений на подвір'я Катерининського собору, який на той час належав обласному товариству охорони пам'яток (автору цих рядків відоме місце поховання цього Севастопольського героя).

Зникли мармурова з могили полковника Яндоловського та чавунна з могили лейтенанта Лисицина плити. Надгробки полковника Крапухіна та капітана Грімма після реставрації не встановлені на місці (нині знаходяться у дворі ТОВ «Поліс», яке взяло на себе зобов'язання піклуватися про меморіальний цвинтар). Ледве можна прочитати напис на пам'ятнику підполковнику Ніценку.

Трохи кращий стан могил контр-адмірала Антипи, полковника Руденкова, інженер-полковника Пфунта, капітан-лейтенанта Мелетіна, але підхід до них ускладнюють справжнісінькі хащі бур'янів (щоправда вони ж і ховають пам'ятники від недоброго ока місцевих «вандалів»). Та напевно найбільш трагічно склалася доля могили останнього у Херсоні героя Севастополя підполковника корпусу флотських штурманів Трифона Григоровича Кущинського, померлого 1917 року у 85-річному віці (2) «– вона пішла під ніж бульдозера під час прокладання вулиці Іллі Кулика та розбудови Херсонського комбайнового заводу ім. Петровського у 60-х роках ХХ століття.

Ще одна братська могила учасників Кримської війни знаходилася на Забалківському кладовищі, яким, на той час опікувалася церква Святого Миколая. У приміщенні, яке нині займає середня школа № 5, розташовувався тимчасовий шпиталь, у якому розміщували поранених, що прибували з Севастополя.

Ховали померлих біля мурованої огорожі шпиталя. Згодом, оскільки серед похованих переважали ополченці, ділянку назвали Ратницьким кладовищем. Над братською могилою встановили спочатку дерев'яний, а згодом кам'яний хрест з написом: «Здесь покоица прах братст абороны Севастополя 1855 г.» (орфографія першопочаткова – авт.).

У 20-і роки ХХ століття хрест зник, а місце поховання героїв Севастополя показав авторові цих рядків видатний херсонський краєзнавець Євген Вікентійович Горностаєв. Зараз це місце частково зайняте пізнішими похованнями (котрі до речі не доглядаються), а частково перетворилося на стихійне звалище. Та все ж варто впорядкувати цю територію та відновити хрест, що власне не вимагатиме значних матеріальних витрат.

За часів Кримської війни шпиталі та лазарети існували не лише у Херсоні. У місті Бериславі тимчасовий військовий напівшпиталь був відкритий з ініціативи настоятеля Успенської церкви священика Олександра Калюжного. Серед тогочасного духовенства він виділявся своєю неординарністю, зокрема читав проповіді українською мовою.

На відміну від Херсона, у Бериславі катастрофічно не вистачало всього: фахових медиків, ліків, приміщень для поранених та хворих. Тож, звичайно, смертність у місцевому напівшпиталі була доволі високою. За півроку (з липня по грудень 1855 року) тут померло 533 людей. Причиною смерті, переважно були не рани, а інфекційні хвороби, котрі косили вояків російської армії гірше, ніж англійські та французькі кулі: гарячка (тиф), лихоманка, понос (дизентерія)...

Багато хто з поранених і хворих захисників Севастополя не діставався до Берислава живим. У метричній книзі Успенської церкви міста Берислава за 1855 рік зазначені лише їхні звання, імена та прізвища (без по-батькові). Померлих ховали на спеціально виділеному під цвинтар місці, яке згодом отримало назву «Військове кладовище».

Хрест над братською могилою російських воїнів періоду Кримської війни. м. Берислав. (Фото автора).

Військове кладовище у Бериславі – єдине з братських поховань доби Кримської війни на території Херсонської області, який порівняно непогано зберігся. Над могилою нижніх чинів височить кам'яний хрест з написом: «Вокруг креста сего покоятся русские воины умершия от ран и болезней подъятых при защите Отечества в Крымской войне 1853 – 1865 годов».

Неподалік невеличкий хрест з написом: «Здесь погребен раб Божий прапорщик Стефан Н...ацкий батареи 4Б 14 конноартиллерийской бригады умер октября 15 дня 1855 года» - індивідуальне поховання прапорщика Стефана Новочацького. Вочевидь подібними хрестами були також відмічені могили прапорщиків Петра Гнусарєва та Владислава Одлубаєва.

Меморіальна каплиця на честь героїв Кримської війни. м. Берислав. (Фото автора).

У центрі цвинтаря знаходиться меморіальна каплиця, збудована, ймовірно, на честь 50-річчя Кримської війни у псевдороманському стилі. Первісно вона мала наметове завершення, увінчане хрестом (аналогічна каплиця в ім'я святого Олександра Невського була зведена у Миколаєві на вулиці Херсонській – сучасному проспекті Леніна). За радянських часів верх каплиці був втрачений. Нещодавно покрівлю пам'ятки замінили, не відновивши при тому її завершення.

У місті Генічеську, де під час Кримської війни не лише існував військовий шпиталь, але й велися бої місцевого значення, на старому міському кладовищі стояв чотириметровий пірамідальний обеліск з кримського каменю, прикрашений гарматними ядрами. Цей пам'ятник героям Кримської війни був зруйнований авіабомбою під час Другої Світової війни, а радянська влада не вважала доцільним його відновлення.

Збереглася фотографія цього монументу, виконана у 1909 році, яка могла б стати основою проекту його відтворення. На жаль, не збереглися метрики місцевого Успенського храму (також зруйнованого комуністами), які дали б змогу відновити поіменний список героїв Кримської війни, похованих у Генічеську.

Пам'ятник на братській могилі російських воїнів часів Кримської війни. м. Генічеськ. (Не зберігся). Херсонський краєзнавчий музей.

У Державному архіві Херсонської області збереглося декілька листів командира гусарського Його Королівської Високості принца Фридриха Вільгельма Пруського (Маріупольського полку) до настоятеля Троїцької церкви села Старої Збур'ївки священика Віктора Барановського від 4 березня – 23 травня 1856 року з проханням поховати сімох гусарів та одного донського козака, померлих у полковому лазареті. Ці листи, а також метричні книги місцевої церкви за 1855 рік дозволяють відновити список учасників Кримської війни, похованих у Старій Збур'ївці. Місце їх поховання досі не ідентифіковане.

Крім того існують відомості про поховання учасників Кримської війни в Олешках, Каховці, Старій Преображенці (нині село Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області). Не збереглися до нашого часу метричні книги тамтешніх церков за 1854 – 1856 роки. Доля ж самих поховань також драматична: у Олешках старий міський цвинтар нині зруйнований, на його місці зведено будівлю районного військового комісаріату, у Каховці поховання перекриті водами Каховського водосховища, а у Червоному Чабані могили севастопольських героїв на місцевому кладовищі не позначені жодним пам'ятником чи пам'ятним знаком.

Олексій ПАТАЛАХ,
краєзнавець.
Фото з архівів автора