Іван Вишиванюк
Іванко я, Іванко, сорочка вишиванка...

Як на Херсонщині два Палаци не хотіли разом жити

Громадськість Херсонщини стурбована ініціативами влади щодо розміщення колективів Херсонського обласного палацу культури та Палацу молоді і студентів в приміщені останнього (колишній ДКТ) і переміщенням філармонії в «Будинок офіцерів».

Адже чи дійсно є реальні підстави для такої стурбованості, чи вони примарні? Спочатку лунали гучні, навіть здається дещо панічні заяви, про нібито приховані плани щодо ліквідації Палацу молоді і студентів (ДКТ), як самостійної творчої одиниці та включення його до складу Палацу культури. І це за формою нагадувало спроби маніпулювання громадською думкою, адже такі дії ніким не планувалися.

Потім чутки розсіялись, і можливо, відчайдушні захисники інтересів всієї культурної Херсонщини просто не розібрались до кінця у ситуації, а безпідставні заяви – звинувачення, нажаль, стають нормою нашого громадського життя.

З часом критична громадська риторика стала більш конструктивною, однак окремі фобії, так і не зникли. Після розвінчання тези про ліквідацію ДКТ, розпочалися активні дискусії про неможливість співіснування під одним культурним дахом „двох самобутніх закладів" - „навіщо з них робити комуналку"?

І тут було порушено дуже цікаве питання. В чому ж дійсно полягає самобутність Палацу молоді і студентів та Херсонського обласного палацу культури? І які ж художні номери та програми, що готують творчі колективи Палаці молоді не можуть виконуватись Херсонським обласним палацом культури? Невже то дійсно небо впаде на землю, якщо таке станеться?

Чому ж творча молодь Херсонщини не може перебувати у складі Обласного палацу культури? Чому вона не зможе радувати херсонців своїми виступами? Хто їй буде там заважати? Чи дійсно обидва „Палаци" розділені глибокою культурною прірвою високого академічного чи сучасного мистецтва і не можуть обняти один одного?

Звісно є й соціальна складова, якщо б таке об'єднання планувалося то дирекція та бухгалтерія Палацу молоді і студентів залишилася б без посад і це була б дійсно велика втрата для культурного життя Херсонського краю. Однак цього не планується.

Хоча чому б і ні! Ну, а якщо й дійсно так не хочеться «комуналки», то керівництву обох Палаців можна було б не побоятися і подумати про об'єднання творчих зусиль під прапором обласного культурного центру області, виступити з відповідною ініціативою та зробити все, щоб вона не завадила культурному розвитку Херсонщини.

На цьому фоні висунута теза про те, що філармонія нібито сьогодні в пріоритеті (а саме вона переселяється в напівзруйнований «будинок офіцерів») нічого окрім іронічної посмішки не викликає.

В 2019 р. виповниться вже 20 років як згоріла будівля Херсонської обласної філармонії і з тих пір змінилося багато керманичів, а вона й досі позбавлена власного концертного залу, власної репетиційної бази.

І це єдиний на всю Україну випадок, це культурний жах і мистецький сором Херсонської області. З огляду на це ініціатива Херсонської обласної ради та ХОДА виглядає цілком слушною.

Не слід також забувати й про те, що кожна суперечлива, неординарна ситуація завжди дає поштовх для позитивного розвитку. Так, наприклад, Херсонський обласний палац культури, у даному випадку, здобуде власний концертний майданчик. А Палац молоді і студентів отримає можливість продемонструвати гостинність та синергію спільних творчих зусиль.

І не можна тут не погодитись, з критично налаштованою громадськістю про необхідність складення „графіку почергового користування" концертною залою. І зробити все, щоб не було суперечок з приводу розташування директорських кабінетів й інших важливих аспектів спільного творчого життя двох Палаців.

Будемо ж сподіватись, що співіснування Палацу молоді і студентів та Херсонського обласного Палацу культури під одним культурним дахом сприятиме взаємозбагаченню їх мистецьких потенціалів.

ВІН – це потужний творчий ДОСВІД, в особі Херсонського обласного палацу культури, та ВОНА – прекрасна творча ЮНІСТЬ, в особі Палацу молоді і студентів будуть разом. А Херсонська обласна філармонія принаймні отримає надію на гідне мистецьке майбутнє.

А то й зовсім сумно стане...

Іван ВИШИВАНЮК

„...як на Херсонщині два Палаци не хотіли разом жити, між собою та й по-братські мистецький хліб - сіль ділити".