Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Херсонці! Вибори у неділю, або чому слід це зробити?

Херсонці! Вибори у неділю, або чому слід це зробити?

Вибори вже у неділю і перед кожним свідомим громадянином гостро стоїть питання: «За кого голосувати»? Кожен вирішуватиме самостійно. Я пропоную поставити питання більш широко: «Чому слід йти на вибори?».

Якщо ви дасте собі відповідь яка вас задовольнить, тоді ви і зробите свідомий вибір.

Не збираюся когось агітувати за ту чи іншу особу чи партію, не буду розповідати, чому слід проголосувала саме за цього кандидата.

Хочу аби ви зрозуміли: чому повинні зробити так. Чому саме ця людина насправді достойна того, аби ви віддали їй свій голос.

Справа не у тім, чи скоріше не тільки у тім, що ця людина насправді достойна представляти ваші інтереси у Парламенті. Справа не у тім, що ця людина своїми справами довела: вона готова і спроможна думати по-державницькому; вона розуміється на питаннях розбудови суспільства; вона знає, що потрібно в майбутньому.

Я закликаю вас прийти і проголосувати тому, що це ваш вибір і це ваш голос. І ви, і я, і кожна людина, не маємо дати жодного шансу тим, хто буде намагатися й цього разу використати владний ресурс для того, аби спаплюжити нашу волю.

Говорячи про «владний ресурс» зовсім не маю на увазі якусь конкретну особу і конкретного посадовця, маю на увазі тих, хто знаходиться при владі як такій. Не важливо хто привів особу у владне крісло.

Ми маємо складний «перехідний період», коли у єдине кубло змішалася люди від влади що йде й тієї, що приходить, а тому сказати де хто і хто «від кого» важко.

Під терміном «влада» слід розуміти людей, які мають в руках повноваження і хто намагатиметься використати їх на корить будь-якої особи не залежно від того, кому вона служить «колишньому» чи «теперішньому». Це образний вислів.

Зрозуміло, що кожен, хто має в руках повноваження, важелі спробує їх використати з максимально можливою для себе вигодою. Абсолютно об'єктивно оцінюючи ситуацію, чітко бачу, що важелів впливу владна команда, що йде має поки більше, ніж та яка приходить. Хоча й ті, й інші намагаються в міру можливості використати ресурс на власну користь.

То ж, ми повинні зрозуміти, що тільки особистим втручанням у питання управління державою, а вся влада в Україні належить народу, яку він втілює через прямім вибори, ми маємо показати владі хто тут гегемон і хто приймає остаточні рішення.

Наочний урок влада отримала у квітні-травні цього року, коли люди насправді повірили у те, що вони приймають рішення і прийшли на вибори Президента.

Скільки разів ви чули: «Від нас нічого не залежить», «На вибори йти не варто – там все вирішили без нас». Що це? Політтехнологічний прийом. Завдяки йому багато років вдавалося зомбувати аудиторію, відволікаючи її від головної думки: тільки громадянин керує державною. Завдяки «закликам», які розповсюджували з «підворіття», людям нав'язували думку безвихіду, апатії... Чим і користалися ті, хто мав доступ до підрахунку голосів.

Цього року люди прийшли і сказали: «Досить! Так – було, але так більше не буде! Ми самі будемо вирішувати, що й як відбуватиметься у державі».

Особливо тут слід відзначити молодих людей, для яких ходити на вибори стало модно. Все починалося як своєрідна «гра»: «Я іду голосувати!». Зараз це називають «флешмоб»: колективне дійство, колективна гра – прийти зробити, а потім обговорити.

Підхід своєрідний, але головне у ньому те, що молоді люди зрозуміли, що у голосуванні немає нічого соромного. Можливо вони ще не до кінця усвідомили свою роль і свою відповідальність за те, що вони роблять, але сталося головне – зламано бар'єр, який будували десятиліттями: «Голосування це «відстій» і справа пенсіонерів, які й ходять на вибори».

Ні! Молодь і тільки вона є рушійною силою. Врешті решт для кого батьки, дідусі і бабусі живуть? Для дітей та онуків. Вони будували «майбутнє». Настав час коли «майбутнє» зрозуміло, що тепер воно відповідає у тому числі й за батьків. «Старші» свою справу зробили: виростили, навчили, дали настанову. Тепер «молоді» повинні перейматися питаннями майбутнього своїх дітей та онуків.

Не даремно влада прививала молоді думку: питання голосування, це питання пенсіонерів, молодим немає чого робити на виборах. Куди йшли «вільні» бюлетені? Туди, куди треба було тим, хто таку політику проводив – на фальсифікацію.

Хто фальсифікував? Той, хто отримував гроші за паплюження волі народу. На користь кого? Того, хто платив. І тут сталися зміни! Стався злам свідомості! Це страшніше ніж «майдан». Молоді люди голосують не за гроші, не тому, що їх примусили – це їх свідомий вибір.

Відомо, що у окремих ректорів у вишах виникли проблеми з примусом студентів аби вони голосували «за кого потрібно». Ще під час минулих виборів ряд студентів голосували за «разнарядкою».

У обласному штабі відповідної партії заздалегідь розписували скільки голосів «повинний» дати виш і цього вимагали від ректорів. Ті «доводили» цифри до деканів, ті до кураторів, а вже ті залякували студентів: хто не проголосує і не відправить СМС у того будуть неприємності («завалять» на сесії, «позбавлять» стипендії тощо).

Що зараз? Є інформація, що сьогодні і ректори стали більш сміливими і вільними, і студенти більш політично свідомими. Їх вже не так просто заставити зробити те, що заманеться. По Україні є сотні і навіть тисячі прикладів коли студенти відкрито заявили, що на них вчиняють тиск, що вони не будуть коритися волі когось, а мають власну громадянську позицію.

Такий собі своєрідний бунт проти свавілля став ще однією «фішкою» на яку повелася студентська молодь – прийти і проголосувати не так як від них того вимагали. Є десятки прикладів коли студенти голосно заявляли, що їх примушують голосувати проти їх волі.

Така позиція мала подвійний ефект. З одного боку це активізувало студентів ходити на вибори і голосувати, а з іншого вони відчули себе господарями свого слова і ситуації. Вони зрозуміли, що можуть привести до влади ту людину, яка їм подобається і сказати «ні» свавіллю адміністрації.

Будь-який шахрай боїться розголосу, боїться коли про це говорять у голос. Якщо йому сказати, що через спробу фальсифікувати вибори (а Закон саме так це й кваліфікує і є відповідна стаття Кримінального Кодексу) то його за це покарають, а у разі якщо буде продовжувати тиснути на студента і переслідувати його то він подасть відповідну заяву Прокурору... шахрай замовкає.

Відомі випадки коли так діяли ректори (у більш «високих» кабінетах) намагаючись уникнути тиску на себе. Ми стали більш дорослими (не за паспортами), ми стали більш свідомими і відповідальними, ми стали розуміти, що від нас насправді залежить майбутнє.

До чергових виборів всього кілька десятків годин. Хтось вже знає за кого буде голосувати, хтось тільки починає думати, хтось прийме рішення останньої миті вже у кабінці для таємного голосування. Але все більше громадян роблять свій свідомий громадянський вибір – йдуть і голосують.

Пам'ятайте ваш голос важливий, ваш вибір справжній, ваша позиція громадянська – йдіть і голосуйте.

Так літо, так спекотно, так день вихідний і можна поїхати на пляж чи з друзями на рибалку... Один день на відпочинку не вартий кількох років життя. Не дайте шанс знову поміняти ситуацію. Ми насправді на шляху оновлення, на напрямку змін. Голосуючи так, як вважаєте за потрібне, Ви особисто робите ще один крок уперед. Ви свідомо приводите у владу особу, партію.

Ваш свідомий вибір – ваше майбутнє. Це не порожні слова, не балачки, це реалії життя. Усвідомте це скептики, як усвідомили це десятки мільйонів українців, які прийшли на вибори Президента.

Вибори Верховної Ради ще більш складна і відповідальна справа. ВРУ це не купка людей які тиснуть на кнопки, це життя держави, адже саме вона має більше владних повноважень ніж Президент і КМУ разом взяті.

Від того хто і у якій кількості прийде у ВРУ залежить те, як і куди будемо рухатися, як будемо розвиватися: підемо вперед чи знову побіжимо назад, будемо підніматися вгору, чи знову падатиме у безодню.
Кроки які буде робити ця ВРУ будуть історичними: ми знову стоїмо на порозі вибору. Давайте робити ці кроки разом. Давайте робити це свідомо. Давайте голосувати за тих, хто завтра не забуде про виборців.

Давайте приводити у владу не «нові обличчя», а тих, хто має свідомість, досвід, успіх втілений у житті. Голослівні заяви це вчорашній день. Ми вже наслухалися про те, що через «два тижні» все зміниться і настане мир...

Давайте робити вибір свідомо і виважено – закликаю вас!

Сергій ОСОЛОДКІН