Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Хто з ким проти кого

Хто з ким проти кого

Той, хто знає як правильно розставити знаки пунктуації у заголовку цього матеріалу, той знає чим закінчаться вибори до Верховної Ради України-2019.

Можливість неможливого

Чергові парламентські вибори повинні відбутися наприкінці жовтня 2019 року. Здавалося, іншої дати бути не може.

Та, експерти стали говорити, що є моменти, які можуть дати можливість провести їх достроково.

А як же бути з частиною 4, статті 90 Конституції України, яка говорить, що «Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України»?

Юристи переконують, що більшість невірно трактує поняття цієї частині Конституції, стверджуючи, що вибори повинні бути проведені за 6 місяців до дня припинення повноважень, тоді як Конституція вказує, що вони не можуть бути «припиненими», т.т. Президент не може прийняти рішення про розпуск ВРУ пізніше як за 6 місяців до дня припинення його повноважень. Якщо це так, то у Порошенко є час для розпуску ВРУ до 30 жовтня 2018 року.

Чи знайдуться підстави? Цілком. Завжди під рукою тема – відсутність Коаліції. Другий привід – 30 днів не працююча Рада. Якщо з 2 вересня Рада не запрацює, то вже на початку жовтня її можна розпускати.

Кому вигідний такий варіант? Тому, хто збирається бути кандидатом від влади на президентських виборах – Петрові Порошенко. Підтримка влади з боку народу невелика – не більше 10%. Якщо правильно скористатися адмінресурсом, то цифру можна «розкачати» до 15%. Порошенкові важливо не просто вийти у другий тур, а привести туди «зручного» для себе опонента, скажімо Вадима Рабиновича або Юрія Бойка.

Якщо рейтинг й далі «валитиметься», що демонструють результати опитувань (6 – 7 сходинки, і програш у І турі всім), то є шанс розіграти сценарій «Сильний президент на фоні слабкого парламенту» (не з точки зору електорату, а на тлі порівняння: «ВРУ – Президент»). Новий склад ВРУ обраний аврально – буде скандально гіперневрівноважений.

Чи насправді це з серії «захмарних фантазій»? Якщо ВРУ розпустити у жовтні, то вибори будуть наприкінці грудня – найбільш незручного часу вигадати важко. І хоча більшість аналітиків схиляються до того, що вибори ВРУ пройдуть у плановому порядку, але у Порошенко залишається шанс.

Хто куди, а ми в...

Якби парламентські вибори були у квітні 2018, то результат був би таким: «Батьківщина» – 14,4%; «Громадянська позиція» – 11,5%; «Радикальна партія» – 11,4%; БПП – 9,9%; «За життя» (В. Рабинович) – 9,3%; ОПБ – 9,3%; «Блок Вакарчука» – 8,6%; «Слуга народу» (В. Зеленський) – 8,4%.

Наявність двох останніх умовних партій – «зриває дах». Люди, як можна голосувати за те, чого не існує? У Вакарчука і Зеленського партій немає, а голоси виборів є! Як таке може бути?

В даному випадку слід говорить про феноменальний успіх політтехнологів, які «розкрутили» Зеленського, хоча він не зробив жодного політичного кроку, хіба, що знявся у кіно і створив образ чесного і непідкупного президента.

Люди, ви забуваєтесь: одна справа бути Президентом у кіно, де тема, ідея, фабула підкорені волі авторів, події розгортаються так, як хочуть вони, а навіть не актор який грає роль (Зеленський) і інша справа життя.

Фанфарний успіх Вакарчука і Зеленського без сумніву будуть використовувати й далі, особливо на Парламентських виборах. Можу припустити, що вони таки підуть на Президентські вибори. Навіщо? Відбирати голоси. У кого? Здогадайтеся з першого разу – у всіх! Це буде смішно, якщо у другий тур вони вийдуть вдвох.

Результати ще одного опитування. Група «Рейтинг»: «Батьківщина» – 10,3%, ОПБ – 6,8%, «Слуга народу» – 6,8%, «Громадянська позиція» – 6,5%, «За життя» – 5,9%, Радикальна партія – 5,5%. Решта: БПП – 4,7%, «Самопоміч» – 3,2%, «Свобода» – 2,6%, «Аграрна партія» – 1,2% прохідний бар'єр не долають.

В усіх опитуваннях представлені різні ідеологічні партії та всіх їх об'єднує одне (окрім хіба, що «Батьківщини») вони не мають цілісної структури, ідеології, програмних засад, що дає право говорити, що це партії «популістського спрямування», а нова Коаліція у парламенті буде слабкою і дуже крихкою, що буде вигідно Президентові під час планових виборів (якщо продовжити тему – дострокові вибори ВРУ).

Не слід забувати: провладну «більшість» влаштовує теперішній варіант виборів – «змішаний» 50х50 – партії і мажоритарна складова. Це на руку іще кільком партіям, які не перетнуть 5% бар'єр – але приведуть у ВРУ по кілька своїх людей через мажоритарку. Таким чином туди потраплять представники лівих (можливо КПУ) і радикально правих (наприклад «Свободи»).

Проблемний склад Парламенту – проблеми з обранням Спікера, призначенням Прем'єра та формуванням КМУ: процеси будуть довгими, болючими і не прогнозованими. На цьому фоні, знову таки, домінуватиме особа Президента, як єдиний працюючий і ефективний інститут влади.

Географія картографія

Залишається відкритим питання з виборами на Сході. Влада зробить все можливе, аби там не голосували – не її електорат. Тих, хто знаходяться на непідконтрольних територіях не допустять до участі у голосуванні формально – «війна». А чим виправдають неучасть біженців? Знайдуть.

Віртуальності нереальності

Результати опитування від Київського міжнародного інституту соціології: «Батьківщина» – 11,5%, «Громадянська позиція» – 8,46%, ОПБ – 6,00%, Радикальна партія – 5,9%, «За життя» – 5,6%. БПП – 4,2%, «Свобода» – 2,5%, «Самопоміч» – 2,4%, «Аграрна партія» – 1,0%.

КМІС не включив віртуальні партії. Результат у відсотках інший, але суть незмінна у ВРУ знову не потрапляють: БПП, «Свобода», «Самопоміч», «Аграрна партія». Різниця? У кількості мандатів, які матимуть партії у ВРУ (звичайно ж без урахування мажоритарників). Без віртуальних партій фаворити мають більше, а, отже, й більш стійкі позиції. Ще одне підтвердження навіщо ці дві «політсили» вводять у гру – відбирати голоси.

Опитування від групи The Belgium-Ukraine Research Institute (BURI): «Батьківщина» – 16,2%, БПП – 9,6%, «За життя» – 9,1%, Радикальна партія – 8,7%, «Громадянська позиція» – 8,1, ОПБ – 7,6, «Самопоміч» – 5,3; «Слуга народу» – 5,1%. Об'єднання правих партій – 3,00%, «Партія Вакарчука» - 2,2%. У цьому випадку не проходять не тільки дві умовні партії, але й решта тих, хто на слуху, тоді як БПП «злітає» на другу сходинку. За рахунок чого?

Ще одне опитування від Центру соціальних і маркетингових досліджень SOCIS: «Батьківщина» – 9,7%, БПП – 8,8%, «Слуга народу» – 7,2%, «Громадянська позиція» – 6,9%, ОПБ – 5,5%, Радикальна партія – 5,00%. «За життя» – 4,3%; «Самопоміч» – 4,3%; «Свобода» – 2,8%. І тут у БПП друга позиція, а «Самопоміч», «Свобода», «За життя» залишаються на вулиці.

Все це були результати червня. До справжніх виборів ще дуже багато часу і все ще не раз зміниться. Півроку тому картина була такою. Грудень 2017, КМІС: 17,2% – «Батьківщина», 13,4% – БПП, 10,7% – ОПБ, 10,2% – «За життя», 10,2% – Радикальна партія, 8,8% – «Громадянська позиція», 7,4% – «Самопоміч», 5,4% – «Свобода». Не долали прохідний бар'єр: 3,7% – «УКРОП», 3,2% – Аграрна партія, 3,1% – «Рух нових сил», 1,8% – «Народний фронт», 1,4% – «Відродження», 1,4% – «Соціалістична партія».

Як бачимо погляди тих, хто «визначився» змінилися. Якщо півроку тому в списку не було й згадування про віртуальні партії Вакарчука та Зеленського, то сьогодні вони у першій п'ятірці! При цьому слід зауважити, що за півроку умовна партія Вакарчука (як і він сам) стала програвати умовній партії Зеленського.

І це при тому, що Вакарчук став з'являтися частіше у ролі політичного гравця, тоді як Зеленський і до сьогодні не зробив жодної публічної заяви, яка б характеризувала його як політичну особу. Він, як і раніше, продовжує грати на сцені, гастролювати, рекламувати. Думаю, що саме у цьому його феномен та привабливість: жодного політичного гасла, а який успіх!

Це говорить про те, що народ втомився від обіцянок, і готовий повірити навіть коміку, який не сказав жодного слова. Якщо Зеленського й далі будуть розкручувати у такий спосіб, то це, без сумніву, буде найкраща політична рекламна кампанія, у якій її головний герой не взяв участі. Дуже цікавий хід.

«Романтики» з великого шляху чи «завсідники» політичного життя

А що ж реальні учасники перегонів, яким доведеться витратити ще не один десяток мільйонів доларів аби потрапити у ВРУ? У якому стані прийде на вибори БПП? І чи прийде?

Програш Порошенко (у разі проведення планових виборів до ВРУ) означатиме, що блок який тримають під ім'я діючого Президента, розвалиться автоматично.

І сьогодні в фракції немає єдності, і сьогодні там чимало незадоволених (існує нерівність): є найближче оточення Порошенко – Кононенко, Грановський тощо, вони мають доступ до «тіла», а отже до політичних і фінансових потоків, тоді як решта змушена задовольнятися крихтами з барського столу і «раболепствовать» за ради того, аби не втратити «прикриття» (скажімо нардеп від Херсонщини Іван Вінник – головний боржник ВРУ). Як тільки Порошенко «почине у бозі» таким як Вінник (а їх там досхочу) доведеться або відповідати, або тікати з України.

Що стосується «Народного фронту», то там все дуже погано, в усіх опитуваннях – він не потрапляє навіть у шкалу оцінювання. Там під одним дахом живуть щонайменше три групи: Арсеній Яценюк та Андрій Парубій заграють з Володимиром Гройсманом (намагаючись будувати своє політичне майбутнє). Арсен Аваков – окремий гравець, якій веде власну гру зі зброєю в руках.

У його політичне майбутнє політологи не вірять – занадто зухвало веде себе зараз. Скоріш за все він спробує вийти з ігри по-тихому, залишивши при собі тони компромату на тих, хто спробує його потім «топити». Група Сергія Пашинського і Олександра Турчинова співпрацює з Банковою і буде виторговувати собі місце під сонцем щодо приходу у ВРУ в складі БПП там (будь-яка інша політична сила їх до себе не візьме – хто зрадив раз, той зробить це знову, з такими дружбу не водять).

З блоку «біло-блакитних» можуть більш-менш спокійно почуватися у ОПБ, в опитуваннях вони поки займають прохідну частину. Втім, це не гарантія, що все так і залишиться у продовж наступних півтора років. Тим більше поки незрозуміло за ким залишиться бренд. У ОПБ так само є розкол, там свої щонайменше три лідери, які мають і гроші, і політичні амбіції на те аби зайняти перший рядок у списку.

Скоріш за все там триватимуть пертурбації аж до весни 2019 року, а остаточний формат буде побудований тільки влітку. Хоча, слід наголосити – це не партія, а такий собі конгломерат невдоволених і ображених, які не мають нічого спільного окрім бажання опинитися в черговий раз біля годівниці, і боротися за фінансові потоки у майбутньому.

До блоку «біло-блакитних» слід віднести і проект «За життя» Вадима Рабиновича, який набирає обертів у самостійному плаванні, чим приводить у ярість колишніх «друзів». У Рабиновича зберігається шанс потрапити у новий парламент, тим більше, що попереду ще півтора роки, а він не витрачає час даремно. Як мінімум на мажоритарних округах він своє відіграє.

Теоретично має шанси і партія «Основа» Сергія Тарути, але вже більш примарні. Тарута гратиме на полі де вже є ОПБ і «За життя». Третього Болівар точно не винесе. Тим більше, якщо не буде вирішено питання із Сходом країни та «переселенцями». Електоральне поле дуже вузьке.

Результати опитувань свідчать: проект «Самопоміч» доживає свої останні дні, ВРУ йому не бачити, як вух без дзеркала. Садовий переграв сам себе. Його жага влади і грошей перевісила політичну складову. Те, що приваблювало до нього 5 – 8 років тому, сьогодні вже не працює.

Позитивності у партії немає, вона розгубила всі свою плюси голосуючи у ВРУ за те, що більшості електорату не до вподоби. В партії втрату привабливості намагаються виправдати тим, що це йде персональна гра проти лідера, як основного опонента Порошенко на виборах, через роздмуханий сміттєвий скандал. Смішно щодо «основного». Якщо Садовий не прийме пропозицію Гриценка і не піде за ним, то його політична сила піде у небуття як і інші.

Радикально налаштовані проекти зможуть вижити тільки у тому випадку якщо об'єднаються. Їх електорат по всій країні не більше 5%, а бажаючих там «гарцювати» занадто багато: Андрій Білецький з «Азовом», Олег Тягнибок зі «Свободою», «Правий сектор».

Там «пасуться» і Дмитро Ярош, і УКРОП, туди ж поглядає й «Самопоміч». У кожного з цих «лідерів» амбіцій так багато, що вони не зможуть з'ясувати, хто з них «головний» гетьман – кожен буде сам по собі, а тому до фінішу всі прийдуть аутсайдерами. Хіба, що протягнуть 3 – 5 осіб по мажоритарних округах через Західні регіони.

Там буде шукати підтримки й радикаліст Олег Ляшко, електоральне поле якого складається з людей, які мають специфічні погляди і дуже вузьке до 6%. Експерти вважають, що Ляшко має досить хитку позицію, і йому слід хвилюватися вже сьогодні, адже вже взимку він може зникнути з рейтингів взагалі – простежується стійка тенденція послаблення інтересу.

Ляшко продовжує бути «флюгером», який діє на власну користь, маскуючись під формат «турботи про людей». Говорити ствердно, що він буде у новому складі ради ніхто не ризикує.

Що ж стосується «Батьківщини», то її електоральне поле складає не більше 20% і у нього входять два типи виборців, які сповідують ліберальні і помірковано ліві погляди. На фоні відсутності яскраво означених лівих, Тимошенко продовжує претендувати на їх електорат і буде за нього боротися. Ліве поле налічує майже 20% виборців – ніким не зайняте, і, зрозуміло, що на ньому «пастимуться» всі.

Система системність системотологія

І, нарешті, залишається відкритим питання: за якою системою будемо обирати – змішаною, пропорційною, мажоритарною? І цю проблему ВРУ спробує вирішити у продовж наступного року.

Більшість з тих, хто зараз у Раді (окрім «Батьківщини») цілком влаштовує змішаний варіант – всі мають шанси поборотися на мажоритарних округах, адже партії-фаворити зможуть задовольнити бажання далеко не всіх охочих знову потрапити під парасольку, що рятує на вул. Грушевського.

Втім, це тема окремої розмови, а поки слідкуємо за тим, як розгортаються події і чекаємо наступних кроків від політиків всіх мастей...

Сергій ОСОЛОДКІН