Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Іграшки у дешевий популізм – дорого обійдуться херсонцям

Іграшки у дешевий популізм – дорого обійдуться херсонцям

Бюджет у боргах немов у шовках, а в Уряді знову взялися говорити, що українці можуть розраховувати на те, що до кінця року їм піднімуть мінімальну зарплату. Чи є для цього об'єктивні підстави? Економіка свідчить – немає.

Все, про що говорять на владних пагорбах не більш ніж «показуха» на фоні виборчого процесу.

З кожним днем популістських заяв буде звучати все більше, а реальна ситуація, як свідчать експерти від економіки, буде ставати все гіршою.

Що дає підстави так стверджувати? Що є покажчиком того, як працює Уряд? Виконання бюджету. Один з факторі, який говорити, що у Уряду немає грошей – борги. Їх ретельно приховують, а будь-яка інформація що вказує на це, викликає ефект бомби, що розірвалася.

Одне з таких повідомлень зі сторінок Інтернет-утворень. «Борг держбюджету за поставки газу пільговикам і субсідіантам на Закарпатті становить 350 мільйонів», - на таку відверту заяву спромоглися у прес-службі газопостачальної компанії ТОВ «Закарпатгаз Збут». Там висловили і припущення чому таке сталося: «... ймовірно пов'язано з відсутністю фінансування за рахунок коштів держбюджету», а ще за рахунок непланомірного: «... розподілу кошторисних асигнувань загального фонду держбюджету на 2018 рік».

Публічне звинувачення Уряду в тому, що він не тільки не виконує Закон «Про державний бюджет», а ще й займається ручним керуванням фінансами. З неофіційних джерел відомо, що така ситуація спостерігається по всій Україні, а загальні обсяги боргів сягають сотень мільйонів гривень.

Через 4 місяці нас чекають нові «старі» проблеми – початок опалювального сезону. Чого чекати громадянам? Чи є шанс, що вони матимуть гроші оплачувати зростаючу вартість послуг? Чи будуть вони отримувати субсидії?

Якщо 3 роки тому субсидії отримували біля 30% громадян України, то під час минулого осінньо-зимового періоду таких громадян було у рази більше. Минулої зими 55% річного обсягу природного газу поставляли пільговим категоріям. Пересічні громадяни, які не потрапляли до категорії тих, хто має права на пільги – продовжували нарощувати борги, а разом з ним борги нарощують і бюджетні організації (яким держава не дає грошей). Підсумок?

Комунальні підприємства, які обігрівають будівлі, не розраховуються за спожитий газ. Результат? Кожен рік один й той же – місцеві бюджети змушені або давати КП дотації, або дозволяти брати кредити, за рахунок яких гасять борги за газ. Під час сезону кредити повертають за рахунок зібраних грошей, замість того аби вкладати їх у розвиток та утримання структури. Коло замкнулося. Як його розірвати? Де вихід? Чи є він?

На фоні цієї глобальної проблеми та глобального зубожіння народу, мову знову завели про підвищення ціни на газ. Нам знову говорять, що у нас не обґрунтовано низькі тарифи. Споживачів залякують штрафами, відключеннями, санкціями та пенею. Звідки людям брати гроші? Їх заспокоюють – піднімемо мінімальну зарплату. Та чи насправді це панацея від «хвороби»?

Громадянам свідомо не говорять, що кожне «підвищення» має зворотній бік – зростання цін на споживчому ринку, підняття тарифів, здороження продуктів, товарів та послуг. Навіть мінімальне підняття заробітної плати або пенсій вже наступного дня обертається черговим підняттям ціни і новим витком інфляції.

Ще одна біда для громадян коли у них зростають прибутки навіть на копійки – їх виключають з програми соціального забезпечення. Формально люди стали більш заможними, отже не мають права на субсидію. Таким шляхом – додавши копійки, у них забирають сотні. Цієї осені у такий спосіб з Програми виведуть ще кілька десятків тисяч родин, не тому, що вони стануть жити краще – у них збільшиться прибуток. Об'єм збільшать, а його купівельна спроможність? Впаде. Ціни – зростуть.

Зростання ціни на газ та зростання мінімалки потягнуть за собою загальне здороження всього. Чому? Їх закладуть у всі послуги ЖКГ, товари, вартість проїзду тощо. Грошову масу збільшать, влада буде радісно рапортувати – наповнення Пенсійного фондів збільшилось, це дозволить своєчасно виплачувати пенсію. А що насправді отримають пенсіонери? Підняті ціни, і неможливість купити навіть те, що купували вчора.

Економісти наполягають: підстав для підняття виплат не існує. Більш того – цього робити не слід. А влада (з урахуванням того, що попереду вибори спочатку президентські, а потім до ВРУ) продовжує «турбуватися».

Економіка не працює, але політична вигода бере гору над здоровим глуздом – на вибори треба йти з «перемогами».

14 червня віце-прем'єр-міністр Павло Розенко завив, що до кінця року буде збільшено мінімальну зарплату до 4200 грн. При цьому не забувши зробити «глибокий реверанс» у бік Президента: «... ініціатива, яку проголосили все ж не політичні сили, а президент України Петро Порошенко, як мінімум, підняти до 4200 грн, буде реалізована. Ми зробимо цей крок».

Нагадаю, у травні Порошенко заявив: «Президент поставив завдання вийти на 4 тис. грн до кінця року. І це не межа».

Правда Порошенко заявляв, що таке станеться вже у другому кварталі. Не сталося. Чому? Не встигли надрукувати?

Мабуть розуміючи, що саме такі будуть коментарі Розенко зіграв на «випередження»: «Ми не будемо для цього друкувати фантики Національного банку України, як раніше це робилося, коли колишні керівники піднімали перед виборами заробітні плати, а потім це переростало в інфляцію. Ми будемо робити кроки відповідно до реальної економічної ситуації».

Яка вона? Невже покращилася? За словами Віце-прем'єра «... у першому кварталі 2018 року в Україні зафіксували економічне зростання».

Експерти по іншому коментували таку заяву: «Розенко здав сам себе». І пояснюють: він чудово розуміє, що заява носить популістський характер, адже економіка на таке підняття неспроможна. А ще його видала заява про «політичні сили» які, на відміну від Президента, не спромоглися стати ініціаторами підняття зарплати.

Невже ніхто не говорив? Партії та політики які йдуть на вибори втомилися «скакати» один перед одним – заявляючи про підвищення соціальних виплат. Завдання Розенко було іншим: вивести на перший план Порошенко – Президент сказав – буде зроблено.

Фахівці на відміну від пересічних громадян розуміють, що це лише маніпуляція свідомістю: «Ініціатива Президента». Хто б тепер, що не сказав у відповідь звучатиме: «Президент про це вже сказав. Ми це вже робимо. Всі інші повторюють за ним». На сленгу політтехнологів це називається «закладка» під супротивника (щоб він не говорив, у відповідь звучатиме – наша ініціатива була раніше). На людській мові це називається «провокація».

То, чи є реальні економічні, а не політичні підстави для збільшення виплат?

4 червня 2018 року, екс-міністр фінансів України Олександр Данилюк, перед тим як його було звільнено заявив, що у бюджеті суттєві проблеми, одна з основних статей доходу від приватизації – зірвана. Бюджет не виконує її вже у продовж трьох років.

У 2016 році при плані 17,1 млрд грн. доходи склали – 0,19 млрд. Держбюджет-2017 передбачав, що буде отримано – 17,1 млрд, отримали – 3,4 млрд грн. На цей рік заплановано 21,3 млрд грн. – напрямок не виконується

Данилюк, мабуть знаючи, що це його останні дні при посаді, був як ніколи відвертим: «...Зараз показники державного бюджету не дають реалізувати підвищення мінімальної заробітної плати.

... Міністерству фінансів України доведеться шукати додаткові джерела фінансування дефіциту державного бюджету на 2018 рік у зв'язку з тим, що план приватизаційних надходжень до 21,3 млрд грн фактично зірваний... Приватизаційних надходжень не отримаємо, скільки планували – це факт».

Довідково. Фонд державного майна оцінює потенційну суму надходжень від малої приватизації у 1,5 – 1,7 млрд грн, тоді як у Мінекономрозвитку очікують 3 млрд грн.

Крім того Данилюк сказав, що у зв'язку з тим, що відновлення кредитного співробітництва з Міжнародним валютним фондом (МВФ) затягнули, вже сьогодні уряд обмежений у можливостях фінансування дефіциту, що негативно вплине на інфляцію і збільшить вартість ведення бізнесу в Україні (читайте – ціни будуть рости).

Слова попередника підтвердила в.о. міністра фінансів Оксана Маркарова, хоч і у більш м'якій формі: «Є ймовірність, що всі кошти, закладені в бюджет, ми недоотримаємо, тому всі засоби, які не отримаємо, можемо замістити запозиченнями». Політика не змінилася – знову нарощування боргів.

Зі звіту НБУ: «Виконання плану приватизації традиційно під питанням. У бюджеті заплановано отримати від роздержавлення майна 21,3 млрд грн. Однак цей план в черговий раз занадто оптимістичний.

За оцінками НБУ, фактична сума надходжень від приватизації буде в рази менше, запланованої. Це змусить уряд шукати компенсатори для покриття розривів ліквідності, зокрема, шляхом збільшення запозичень на внутрішньому ринку».

У НБУ відзначають, що частину коштів вдасться позичити завдяки ініціативі Кабміну дозволити місцевим громадам купувати державні цінні папери: «Спрямування ресурсів місцевих бюджетів на ринок державних цінних паперів – тимчасове рішення, принципово не вирішує проблеми. Вкладення у ОВДП також можуть призводити до відстрочення капітальних інвестицій і перешкоджати реалізації інфраструктурних проектів на місцевому рівні».

Ще один хибний крок – місцеві бюджеті змусять у «добровільно-примусовому» порядку купувати цінні папери держави, чим «вимиють» кошти з місцевих бюджетів. За рахунок чого готуватися до зими, утримувати місцеву інфраструктуру: ЖКГ, садки, школи, лікарні?

І хоча сучасні чиновники відсторонюються від того, що було за часів СРСР, слід нагадати, що саме таким чином діяли тоді – громадянам видавали частину зарплати не грішми, а т.з. «цінними паперами» - «Державна позика», так це тоді називалося. Комуністів засудили, а їх методи запозичили?

Всі наведені чинники вказують, що підвищення заробітної плати якщо воно й відбудеться може статися лише за один рахунок – друкарського верстату. А заява Розенко, що Кабінет міністрів «ніколи не буде грати в популізм» і є тим самим популізмом.

Сергій ОСОЛОДКІН