Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Чи допоможе європейський досвід Херсону позбутися сміття

Чи допоможе європейський досвід Херсону позбутися сміття

В Херсоні, як і в Україні в цілому, окрім проблеми зі шляхами та дурнями, існує ще одна – сміття... Яка, здається, існує з тих часів, як з'явилася сама людина.

Втім, розумні люди знають як з цим боротися і готові поділитися секретом. Та, чи хочемо ми його знати?

З кожним днем на вулиці стає все тепліше, а мешканцям Херсона, особливо тим хто живе у Таврійському мікрорайоні – поблизу сміттєзвалища, це не приносить радості, адже сміттєзвалище нагадує про себе все частіше: сморід, потік машин, що везуть сміття з яких вітер розносить поліетиленові пакети по всьому мікрорайону.

Поки проблема не обернулася на трагедією, як це було у Львові, в Грибовичах, її слід вирішувати.

За словами представників міської влади Херсона, там «вживають заходи щодо вивчання питання та пошуку виходу з ситуації, зокрема шляхом пошуку земель для утворення нових полігонів для складування твердих побутових відходів (ТПВ)». Та, чи у цьому спасіння? Досвід європейців, який вони пропонують нам, свідчить про інше.

Чи знаєте ви, що на одну людину в Україні припадає відходів у 2 рази більше, ніж у країнах Європейського Союзу (ЄС): 5 тон – проти 10?!.

Остап Семерак, Міністр екології та природних ресурсів України: «Щороку в Україні утворюється близько 10 тонн відходів на людину». Де їх зберігати? Вже зараз на звалищах та смітниках Україна зберігає 36 млрд. тон відходів. За словами Міністра це: «...більше 50 тис тон на один квадратний кілометр». Серед побутового сміття Україна має понад 1,5 млрд. тон не утилізованих небезпечних відходів. Сама держава здатна утилізувати не більше як 30% промислових відходів і тільки 4% побутового сміття.

Ще одна проблема – несанкціоновані звалища. Першими у списку «несанкціоністів» стоять підприємства хімічної та вугледобувної промисловості, слідом йдуть: металургія та сільське господарство. «Ці сектори економіки дуже повільно впроваджують технології поводження з відходами та повторного їх використання», - констатує Семерак.

Як з цим боротися? Міністр бачить один вхід: «підвищити екологічний податок».

Та, чи потягнуть українці ще й цей збільшений податок? Відомо, що більшість з них живуть за межею бідності, немаючі можливості оплачувати навіть головні витрати: їжу, одяг, лікування, комуналку, тепло, електрику, опалення.

То ж, у чому проблема? Може у нас катастрофічно не вистачає переробних підприємств? Ні, в Україні їх не так вже й мало: 15 – картонно-паперових комбінатів; тих, що переробляють пластик понад 40; 16 – металеву продукцію; 15 – скло. Не дивуйтесь, але при наявності такої кількості сміття всередині країни, заводи змушені імпортувати вторинну сировину з-за кордону.

Чому? Не вистачає. Чому? Населення не займається первинним сортуванням: скло, метал, папір, а сортувальних майданчиків не існує. Тому пластикову вторсировину імпортуємо з Європи. Чому? Там пластик коштує дешевше, ніж в Україні. Поліетиленові пакети завозять з Польщі по ціні 3 грн/кг, наші коштують – 7. Теж стосується скла, метала. Чому?

У Європі давно вирішили питання збору, сортування та утилізації упаковки після використання. Там система побудована так, що витрати на збір того, що було у використанні покривають виробники. В результаті якщо те, що зібрано буде продано бодай за 1 копійку – вони мають прибуток. Тому й зацікавлені, аби ресурс був зібраний, відсортований та проданий для переробки.

Що маємо ми? Вартість вторсировини включена у собівартість збору, тому ми програємо європейцям.

До 1 січня 2018 року в Україні взагалі не було навіть натяку на попереднє сортування сміття. Невже незрозуміло, що якщо йти цим шляхом, то можна заробляти в середині країни, а не витрачати валюту на придбання вторсировини?

Експерти давно заявляли, що Україні вкрай потрібен закон, який би покладав відповідальність за переробку вторсировини на виробників.

Євгенія Аратовська, засновниця проекту «Україна без сміття»: «...це повинно стосуватися не тільки тари, упаковки, яка виготовлена з пластику, скла, металів, паперу, а також меблів, електроніки, одягу...».

Нагадаю, що в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе і ряд екологічних вимог. Що з їх виконанням? Фахівці вважають, що прогрес незначний.

Зоряна Міщук, голова української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС4: «...Основні виклики в її (угоді – прим. авт.) імплементації – низька пріоритетність питання навколишнього середовища в порядку денному уряду і парламенту, відсутність стратегічного планування в сфері охорони навколишнього середовища, інституційні виклики і труднощі наближення українського законодавства до законодавства ЄС».

Наталія Андрусевич, координатор робочої групи «Енергетика, транспорт, навколишнє середовище та зміна клімату» української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС: «Не тільки ми, а й наші європейські партнери звертали увагу на те, що така стратегія повинна мати цільові показники. Стратегія, яка раніше діяла, містила тільки один цільовий показник».

Остап Семерак: «...У нас є 35 запропонованих індикаторів – це досить інноваційний підхід, який пропонується традицією ЄС, зокрема Угодою про асоціацію».

При цьому всі європейські експерти зазначають, що процес буде коштовним (про це свідчить досвід самої Європи). Крім того, вони наголошують, що на місцях – на рівні територіальних громад, дуже низький рівень поінформованості і громадян, і влади, які «...не до кінця розуміють, як їх втілювати, і не мають механізмів зв'язку між центральним урядом і владою на місцях».

Восени минулого року Херсонців здивували – біля будинків стали з'являтися додаткові контейнери для збору пластику, а згодом й скла. Звідки така ініціативність? Невже влада взялася за ці питання?

Відповідь криється у тому, що починаючи з 1 січня цього року в Україні вступила в силу поправка до ЗУ «Про відходи», яка забороняє захоронювати не перероблені відходи. Слід зазначити, що херсонці досить активно відгукнулися на нововведення – більшість порядних містян ставляться до сортування сміття з відповідальністю.

А той хто бував закордоном, видохнув із полегшенням – нарешті у нас, як у Європі. Там десятиліттями на кожній вулиці стоять охайні сміттєві бачки, які поділені на 4 секції, у які європейці викидають сортоване сміття. На відміну від України, там існує відповідальність за порушення цих вимог.

Прикро, але в нашій державі практично не ведеться роз'яснювальна робота, яка б пояснювала всю важливість та відповідальність такої дії як виконання нескладної роботи – сортування сміття і що з цього має кожен. Ось де треба проявляти себе «активістам», а не займатися пошуком «ворогів народу».

І все ж, проблема з утилізацією та переробкою залишається не вирішеною. Хоча, слід сказати, що у світлі втілення Угоди Україна – ЄС – поява сміттєвих баків для утилізації сміття, це перший публічний крок широкого практичного втілення Європейських стандартів у повсякденне життя українців.

Ще один напрямок де можна буде це відчути – питання глибинної переробки побутового сміття та його утилізація.

Скільки вже раз українські експерти наголошували – поки не побудуємо сміттєпереробні заводи – ладу не буде. А їх не буде до того, поки не дамо гарантій інвесторам... А цього не станеться поки не буде прийнято відповідне законодавство, яке захищатиме інвесторів. Формально зараз в Україні сміття нічиє і вона не готова до роздільного збору сміття – у нас немає елементарного – контейнерів, які ми бачимо на вулицях Лондона чи Стокгольма.

Володимир Сальдо, депутат Херсонської міської ради, депутат ВРУ VI скликання, екс-міський голова Херсона: «Слід зазначити, що у Парламенті, впродовж кількох останніх років, зареєстровано понад 30 різних законопроектів, які покликані врегулювати питання поводження з відходами (не тільки ТПВ), втому числі й мій. І жодного рішення».

Чому так довго зволікають депутати?

Остап Семерак: «Спочатку повинні прийняти Національну стратегію управління відходами, а лише потім приймати закони, які її наповнюють». І знову згадав про те, що слід збільшувати вартість зборів за утилізацію сміття: «Населення не хотіло б значного збільшення зборів, але воно неминуче». Цікаво, а чи знайомий пан Міністр з ситуацією у Європі (про яку ми говорили вище).

Здирати гроші з людей, для цього багато розуму не треба. А як щодо того, щоб їздити у Європу не пиво пити та обличчя тамтешнім прикордонникам бити, не коханок у літаках МНС на вечерю возити, а вивчати досвід і втілювати його у життя? Коли немає власних мізків – користайтеся досвідом європейців.

Наприклад. Рік тому, у Дніпрі, Британська компанія «Фарстон» взялася будувати сміттєсортувальну станцію, де буде не тільки відповідна лінія вартістю у $35 млн, а й анаеробний біореактор для отримання біогазу з органічних відходів за $15 млн. Де підходять з розумом, там й інвестор є.

Борис Філатов, мер Дніпра: «Буде облаштовано сучасну сортувальну лінію, яка дозволить заробляти інвесторам на цінних компонентах, вилучених з твердих побутових відходів». Коли проект буде реалізований, він дозволить щорічно переробляти до 200 000 тон сміття, окупить себе через 10 років. Інвестор планує заробляти до $4 млн. на рік.

«Сьогодні ми ведемо переговори, щоб наші комунальні підприємства, які експлуатують полігон, могли претендувати на частку в прибутку – від 10 до 15%», - поділився Філатов.

Ще один приклад. Німеччина виділить гроші у розмірі €180 тисяч на підвищення безпеки сміттєвого полігону під Києвом. Це буде «технічна допомога для розробки техніко-економічного обґрунтування щодо підвищення безпеки експлуатації полігону твердих побутових відходів № 5 у Підгірцях».

Гюнтер Адлер, державний секретар Німеччини: «Наша співпраця має стати зразком для інших українських міст, яким ми готові допомагати і ділитися технологіями», - розповів він.

Найсвіжіший приклад. 1 червня, 2018 року відбулося підписання угоди про надання Львову €35 млн на реалізацію проекту поводження з ТПВ та рекультивацію сміттєзвалища у Грибовичах.

Фінансування відбуватиметься з трьох джерел. Перше – кредит на 13 років, у розмірі €20 млн (під гарантії міста) від ЄБРР. Друге – безповоротний інвестиційний грант Східноєвропейського фонду енергоефективності та навколишнього середовища, до €10 млн. Третє – пільговий кредит у €5 млн від Фонду чистих технологій.

За ці кошти буде побудовано перший в Україні завод з глибокої переробки ТПВ та здійснено рекультивацію одного з найбільших полігонів в Україні.

Марина Петрова, керуючий партнер Європейського банку реконструкції та розвитку: «...цим проектом ми починаємо реалізацію в Україні нової ініціативи, яка називається «Зелені міста». Львів стане дев'ятим містом-учасником цієї програми в цілому, але в Україні він буде першим».

Андрій Садовий, міський голова Львова: «...Європейські інститути, з якими ми підписуємо угоди, фінансують виключно екологічно чисті проекти. Тому ми маємо серйозну гарантію. Це ж стосується і питання контролю за використанням коштів. Всі тендерні процедури пройдуть за європейськими нормами». Термін будівництва заводу – 2 роки, рекультивації – не менш 5.

Невже у даному випадку спрацювала приказка: «Не було б щастя та лихо допомогло?». А може треба всього лише працювати, не чекаючи лиха?

Можливо міська влада Херсона нарешті зрозуміє, що мешканцям міста заважає нормально жити та дихати сміттєзвалище, яке вже практично перетнуло поріг міста?

Сміття вже видно з вікон мешканців Таврійського мікрорайону, а його «аромати» та сморід згарища, при відповідному напрямку вітру, відчувають жителі двох житлових мікрорайонів міста та кількох передмість.

Панове депутати ХМР та сам мер Херсона, чого ви чекаєте? Коли повториться трагедія Львова? А може, як добрі господарі ви б проявили ініціативу і подбали про мешканців міста замість того, аби гратися у «крутих політиків»?

Зробіть життя людей кращим і вони самі, без будь-якої реклами, оберуть вас не тільки на наступний термін, а й коронують...

Сергій ОСОЛОДКІН