Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Чому херсонці масово шукають роботу в Європі?

Чому херсонці масово шукають роботу в Європі?

Ще 20 – 25 років тому альтернативи у пошуку роботи в Україні не було: хочеш заробити – відправляйся на безкраї поля Батьківщини...

Розширення кордонів внутрішньодержавного «всесвіту» до рівня віддалених Європейських держав дає українцям змогу підійти до вирішення проблеми більш широко, і зробити крок далеко за межі «великих» кордонів.

Не знайшовши роботи вдома тисячі херсонців поринають поглядом у «небосхил Європи», і все частіше знаходять «валютоносний» робочий «прихисток» саме там. Чому? Платять більше, ставляться краще, соціальні та побутові умови як у «п'ятизірковому готелі» (у порівнянні з нашими «зручностями» на сусідському гектарі).

Найчастіше херсонці відправляються шукати «прилисток» у Польщу або сусідні з нею країни. І поруч, і з мовою менше проблем, і робочих місць досхочу, адже місцеві масово поїхали заробляти у глибини ЄС, куди у них є вільний доступ: Австрія, Німеччина, Нідерланди, Англія навіть Норвегія.

Як стверджують експерти з ЄС: «армія українських заробітчан» давно перетворилася на «рушійну силу», яка впливає на економіку не тільки вітчизняну, але й окремих країн Євросоюзу.

Натомість українські експерти б'ють на сполах і продовжують сперечатися щодо плюсів та мінусів масового відтоку з країни працездатного населення. Українська «армія» зростає з року в рік у геометричній прогресії, але точної її кількості не може назвати ніхто.

Віце-прем'єр Павло Розенко: «... за кордоном працює від 2,5 до 4 мільйонів українських громадян». Експерти: від 6 до 10 мільйонів. 

Експерти з праці Австрії, Нідерландів та Польщі у дослідженні, яке було оприлюднене на початку цього року дійшли висновків: заробітчани з України перетворилися на вагому силу, яка має суттєвий вплив на економіку, а тому ряд країн Європи (в основному «молоді») стали заручниками тих, хто виконує частково некваліфіковану роботу.

Натомість урядовці Польщі відкрито заявляють: вони зацікавлені у кваліфікованій українській робочій силі. Скажімо для лікарів готові створити пріоритетні умови щодо легалізації на ринку праці.

Заробітчани «годують» Український бюджет. Про це свідчать дані НБУ щодо сум грошей, які надходять в Україну від тих, хто працює за кордоном. Сума, яку оприлюднив НБУ як офіційну, що була перерахована заробітчанами у 2017 року вразили – $7,3 млрд.

Але згодом НБУ виправив сам себе: реальна сума заробленого на закордонних «полях» склала – $9,3 млрд. Це багато, чи мало? Порівняйте: «...прямі іноземні інвестиції в Україну, за підсумками минулого року, склали $2,3 млрд.».

Експерти «ввели» у обіг новий термін впливу на курс долара «перерахування гастарбайтерів». Вплив українських заробітчан у Польщі дійшов до того, що «збірний» образ українця в списку «50 найбільш впливових людей польської економіки», за версією відомого польського видання Gazeta Prawna, став другим, і випередив навіть президента країни Анджея Дуду.

«За даними міністерства зайнятості [Польщі], тільки минулого року роботодавці подали понад 1,7 млн. заяв про намір довірити роботу українцям», - відзначає польське видання. Кількість таких заяв, у порівнянні з 2016 роком, збільшилася більш ніж на третину, а у порівнянні з 2014 роком зростання склало більше 350%.

«Міграційна хвиля зі Сходу, на додаток до ліквідації дефіциту робочої сили, також позитивно впливає на стан системи соціального страхування через внески, що сплачуються іммігрантами. 308 тис українців наприкінці вересня 2017 року були застраховані у соцстраху, їх число протягом року збільшилося приблизно на 130 тисяч», - радіє Gazeta Prawna. 

Попит на українців зростає, а право перебувати на сезонних роботах у Польщі збільшилося з трьох одразу до дев'яти місяців на рік. Ті ж, хто володіє «дефіцитними для польської економіки професіями» будуть отримувати дозвіл на тимчасове проживання за спрощеною процедурою.

Не відстає від Польщі – Чехія, там вже подвоїли щорічну квоту для трудових мігрантів з України з 9 600 до 19 600 чоловік (3 роки тому – 3 800 осіб). «Ми реагуємо на проблеми роботодавців у пошуку трудових ресурсів», - процитувало видання Deutsche Welle міністра закордонних справ Чехії Мартіна Стропницького.

Збільшенню кількості тих, хто працює в країнах Європи сприяє і введення безвізового режиму з Україною. Чому працюють «там»? Бо отримують у 2 – 3 рази більше, ніж «тут».

Статистика НБУ: «Якщо середньомісячний заробіток одного трудового мігранта становив 722 дол., то зарплата одного штатного працівника, зайнятого у економіці України в 2016 році становила всього $200. В січні – листопаді 2017 року вона зросла до $262». 

З висновків «Інституту економіки та прогнозування»: «4 з 5 українських працівників вказують низьку зарплату головним фактором виїзду на заробітки».

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова: «Причини міграції – різні для різних груп людей. Для тих, хто їде працювати в якості робітників, є два фактори: перший – висока заробітна плата, другий – безпека.

Багато батьків хочуть, щоб їхні сини їхали, бо вони бояться за своїх дітей, адже в нашій країні йдуть військові дії. Більш професійні працівники їдуть не тільки за зарплатою. Вчений в Україні не може себе так реалізувати... оскільки рівень технічного обладнання там набагато кращий». 

Звіт НБУ: «... лише 26,8% трудових мігрантів працювали за кордоном відповідно до отриманої кваліфікації, 36% зайняті на роботах, які не вимагали кваліфікації, майже 30% - міняли кваліфікацію».

Відомо, що часто заробітчани виконують низькокваліфіковані роботи: чоловіки – будують, жінки – ведуть хатню роботу. Ще один «об'єднуючий» напрямок – сільське господарство (сезонні роботи).

Не дивлячись на всі плюси, які дає сьогоднішній рівень євроінтеграції і відкритості кордонів та лояльності урядів ряду країни до українців, частина з них продовжує працювати нелегально, а це – ризик.

Історія, яка сталася у лютому, в Польщі облетіла сторінки всіх Європейських видань: місцевий роботодавець не викликав українці «швидку допомогу» після того, як з нею стався інсульт. Замість звернутися до медиків, він вивіз її за межі місця роботи і залишив на лавці. Жінка ледь не померла. Тільки після того, як історія потрапила у ЗМІ роботодавець зобов'язався оплатити лікування.

Чи хочуть українці працювати «там»? Не дивлячись на всі мінуси «Так», і чим далі тим більше. Згідно з дослідженнями, яке провела наприкінці 2017 року соціологічна група «Рейтинг» на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, 44% опитаних українців хочуть працювати за кордоном. Серед молоді бажаючих отримати роботу за кордоном – 68%, серед осіб середнього віку – 52%, серед старшого покоління – 20%. 

Молодь хоче отримати роботу сподіваючись на те, що зможе реалізувати себе за фахом, старші люди їдуть за кращим соціальним захистом.

70% опитаних хочуть аби їх діти та онуки навчалися «там». Про це говорять дані аналітичного центру CEDOS: «Так, кількість українських студентів у закордонних університетах у 2016-2017 навчальному році збільшилася на 56% (у порівнянні з 2012-2013 навчальним роком) і склала 72 тис осіб, з них більше 46% (або 33,4 тис) навчалися в Польщі. Наступними найбільш бажаними для навчання іноземними державами для української молоді є Німеччина і Росія». 

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова звертає увагу на проблему навчальної міграції. За її даними, велика частина студентів, які здобувають освіту за кордоном, не повертаються в Україну.

Аналізуючи ситуацію Експерти роблять два протилежних висновки: вони бачать як позитивний, так і негативний вплив гастарбайтерів на українську економіку.

Експерти НБУ відзначають: «...скорочення робочої сили неодмінно призведе до падіння ВВП, адже це звужує можливості економічного зростання. ... багато українських роботодавці вже не можуть заповнити свої вакансії через дефіцит трудових ресурсів, що виник через масовий відтік працездатного населення».

Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць: «Україна, починаючи з 2015 року, у зв'язку з еміграцією співвітчизників за кордон, недоотримує близько 40 млрд. грн щорічно. Через те, що мігранти не повертаються назад в Україну. Це – дуже серйозні цифри, які ми не можемо не враховувати». 

А ось інша історія: успішної людини, яка півтора десятки років працювала за кордоном, досягла кар'єрних висот у одній з європейській компанії, а тепер, повернувшись на Україну розвиває власний бізнес і чітко розуміє, що треба робити українським бізнесменам аби не програвати боротьбу за робочу силу в Україні.

Генеральний директор компанії «Роберт Бош Україна» Віталій Бульда: «Ми зможемо призупинити процес відтоку кадрів за кордон тільки тоді, коли створимо конкурентоспроможні умови роботи ... Для того, аби на українському ринку працювала талановита молодь, роботодавець повинен за неї боротися. Український роботодавець повинен воювати за талановиті кадри своїми умовами праці.

Я дивлюся на міграцію дуже позитивно. Нам не потрібно нічого робити, щоб зупинити цей процес. Зашкодити економіці в короткостроковому періоді це може, але в довгостроковому, однозначно, ні».

Його слова підтверджують звіти Держстату. Згідно зі статистикою, вітчизняні роботодавці вже включилися в боротьбу за трудові ресурси. В лідери за рівнем зарплат вирвалися західні регіони – Закарпатська та Львівська області, які традиційно є найбільшими донорами робочої сили для країн Євросоюзу.

Думки Європейських експертів:

Голова Європейської експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук: «Очевидно, що Україна знаходиться на тому етапі розвитку, коли трудові мігранти є досить суттєвою складовою української економіки.

Позитивом є той факт, що в Україну від трудових мігрантів «заходять» кошти, які значно більші за будь-яких офіційні інвестиції. Ці гроші потім витрачаються в нашій країні. В українських реаліях ми повинні максимально лояльно ставитися до діяльності, що пов'язана з трудовою міграцією та, щонайменше, жодним чином не намагатися заважати їй». 

Засновник CEO компанії з грошових переказів TransferGo Даумантас Двілінсказа: «З одного боку – це можливість для багатьох українців заробляти більше для себе і своїх сімей, з іншого – збільшення обсягу грошових переказів в Україну сприяє стабілізації та зростанню її економіки». Крім валюти, яка надходить від наших співвітчизників, також необхідно відзначити й досвід, який набувають українці, працюючи за кордоном.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник: «Я виступаю за те, щоб українці їхали працювати в країни ЄС і набиралися там досвіду.

Люди можуть там не тільки заробити, а й отримати можливість взаємодії з місцевими чиновниками, представниками інспекції праці, побачити ціни, рахунки за комунальні послуги, усвідомити необхідність отримання соціального страхування тощо.

Українські трудові мігранти привозять з собою європейські погляди і, в якійсь мірі, стають євроінтеграторами України. А також часто, після закордонного досвіду роботи, набувають перевагу на українському ринку праці». 

Іван Компана, викладач Единбурзької бізнес-школи, у світлі власних переконань, що заробітчани утримають українську фінансову систему «на плаву», висловив таку думку: «Президенту варто звернути на цей факт увагу, і замість «Національної інвестиційної ради» створити «Національну раду заробітчан», а заодно сформулювати нову, яка відображатиме дійсно національну ідею: «народи трьох дітей і відправ їх на заробітки в Європу». 

Враховуючи, що тільки з Херсона кожен рік офіційно виїздить за кордон біля 50 тис осіб (з 360 дорослого населення) і нам, як і всій державі, загрожує і проблема втрати трудових ресурсів, і проблема демографії (у Херсоні народжуваність відстає від смертності від 2/3 до 2/5), то ідея експерта з Еденбургу, мабуть, повинна стати «Національною ідеєю».

Втім, це вже інша історія...

Сергій ОСОЛОДКІН