Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

«Бідність» і медична "реформа" – сестри-близнючки

«Бідність» і медична "реформа" – сестри-близнючки

Як повідомляє Київський міжнародний інститут соціології, минулого року рівень бідності (РБ) в Україні знизився до 12%.

За словами заступника виконавчого директора КМІС Вікторії Захожої починаючи з 1994 року РБ в Україні постійно змінювався. Так у 1998 році 52% громадян України вважали, що вони майже голодують. У 2008-у, після початку світової кризи, РБ зріс до 21%, потім, коли ситуація стала поліпшуватися, РБ знизився до 11%.

У 2013, РБ становив 9%, а з приходом «нової» влади з 2014 по 2016 він збільшився майже вдвічі – до 17%. У 2016, знизився до 12%. А, що думають пересічні Українці, адже їх думки не співпадають з «офіційними» результатами опитування інституту, який є структурою органів влади. Фахівці знають, що дані будь-якого опитування можна трактувати як заманеться.

Як заявляв постійний представник програми розвитку ООН в Україні Ніл Уокер, рік тому 60% населення України вважали, що вони живуть за межею бідності: «...60% населення, які перебувають за межею бідності».  Саме минулої весни Україна опустилася на 3 пункти в рейтингу ООН за Індексом людського розвитку і посідала 84 місце з 188 країн.

Минулої весни, до підвищення цін на ліки та медичні послуги, майже 50% українців не лікувалися, а 50% відкладали «лікування на потім» через брак грошей; 94% заявляли, що головна проблема в Україні це висока вартість ліків (результати опитування в рамках проекту USAID «(Без)коштовна медицина»). Рівень самолікування минулого року перетнув межу в 70%.

Люди констатували, що для того аби лікуватися, вони змушені продавати майно або позичати гроші. Понад 56% хворих через брак коштів, купують лише половину з призначених ліків, і констатували, що у 48% випадків вони стикалися з тим, що ліки були підроблені або неякісні. 51,8% опитаних при лікуванні користуються порадами знайомих, або мережі Інтернет.

Серед причин: дорожнеча медичних послуг (лікарі вимагають за консультації гроші); недовіра лікарям (які приймають у поліклініках); низька культура (лікування) – 40% опитаних заявили: лікарі стали байдужими – їх не цікавить хворий і стан його здоров'я. У 50% випадків лікарі призначають хворим дешевші та більш дороги ліки на вибір. 1/3 пацієнтів заявили, що лікарі виписують надто багато ліків.

Аналіз ситуації з призначенням ліків свідчить: пацієнти щорічно витрачають понад 3 млрд. грн на препарати без яких можна було б обійтися. Що ж стосується ціни, то відомо, що сьогодні деякі препарати коштують в Україні у 20 разів дорожче ніж у Європі.

Як заявила в.о. «головного лікаря» країни пані Супрун: «В Україні фармацевтичний ринок має деякі недоліки, зокрема це маленький асортимент ефективних лікарських засобів. В Німеччині 45 тисяч лікарських засобів, а у нас 13 тисяч, тому це маленький вибір і мала конкуренція». Факт: ліків мало, а дешеві препарати не реєструють.

Хто винен? Чи не сама «пані-смерть» (як називають її позаочі більшість провідних фахівців у системі охорони здоров'я)?

Якщо у ЄС від раку крові зареєстровано у 2,5 рази більше препаратів, ніж в Україні, то виникає питання: а чому за 3 роки перебування у кріслі пані «міністерша» так і не спромоглася зробити цю процедуру більш швидкою та прозорою? Зараз реєстрація вже зареєстрованих у Європі препаратів триває від 2 до 3 років. Де «покращення»? А може питання в іншому? В тому, що це не оригінальні ліки, а так звані «генеричні»?

Ось що з цього приводу говорить «неповноцінно-нелегітимний» міністр: «Генерики в західних країнах мають біоеквівалентність до оригіналу, це дуже жорсткі вимоги, вони мають той самий ефект, як і оригінальні ліки, але коштують дешевше. В Канаді 64% ліків є генерики, в Німеччині – 85%, у Великій Британії, Франції – 80%». Може це «шкідливі» ліки? Може їх не слід вживати?

Та, ні, за словами Супрун: «З 13 тисяч препаратів, що зареєстровані в Україні, дуже багато генеричних, і вони ефективні».  Що тоді заважає «танцювати»? Може слід міняти «танцюриста»? Нажаль, нам так не пощастить. Чутки про те, що Супрун ось-ось піде у відставку «гуляють» країною вже понад два роки.

Черговий «сплеск» радісних повідомлень: «нарешті сталося» і Україна навіки забуде як звуть «лікаря-смерть», знову виявилися тільки чутками. Дуже символічно, що 13 грудня (диво, що не у п'ятницю) «головна лікарка» без освіти та кваліфікації гордо заявила: «Інформація, яку поширюють у ЗМІ про мою заяву на відставку – брехня. Не дочекаєтесь». Це вже звучить як вирок Суду: відтепер і до Судного дня...

Чого ж «чекати»? У Міністерстві охорони здоров'я (МОЗ) обіцяють розширити цього року програму «Доступні ліки» ще на три напрямки лікування: хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, депресивних станів та для здоров'я матері і дитини під час вагітності. А ще додати по одній діючій речовині для пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями та діабетом ІІ типу – «Лозартан» і «Глібенкламід».

Правда для цього слід десь знайти «зайві» 300 млн. грн. «У перспективі, ми плануємо, щоб кожен пацієнт був на 100% забезпечений ліками від найпоширеніших захворювань. Ключовими критеріями включення захворювань до програми відшкодувань є тягар хвороби, динаміка захворювання, розповсюдження та ефективність лікування на амбулаторній ланці»,зазначив заступник міністра Роман Ілик. Наскільки далека перспектива? Чи всі доживуть до неї?

Для «боротьби» з проблемами у системі в Україні минулого року запроваджено так звану «медичну реформу». Чого чекати тут? У 2018 платних послуг на рівні «первинної» ланки (амбулаторії, ФАПи, поліклініки). У 2019 – «вторинної» (районні та міські стаціонари), а з 2020 року, якщо не станеться дива і всю цю братію не виженуть після виборів, то платити будемо по повній – система запрацює і на «третинному» рівні (високоспеціалізовані лікарні).

Серед обіцянок на цей рік і введення нової системи ліцензування лікарів, і проведення реформи структури МОЗ тощо.

Нісенітниця перша. Головна забавка цього року: «обери сімейного лікаря». З 2018 року жоден лікар вузької спеціалізації не буде приймати хворого без направлення «сімейного», який не буде приймати, якщо ви не укладете з ним Угоду. Кажуть, що є шанс обрати кращого з кращих. Смішно! Де його взяти?

Кращі вже давно або у приватних кабінетах, або закордоном – клізми ставлять. Залишилися такі, як пані «міні-стерка». До кращих, що ще залишилися – вже стоїть черга. Але, більше ніж встановлено нормативами лікар приймати не має права.

Що залишається? Те, що й сьогодні: шукати знайомих, друзів, приятелів – тих, хто буде протежувати, а отже – знову будемо платити за приватний прийом. Кого дурять? Вас, панове. У містах є хоч якийсь вибір, а у селі? Тільки по Херсонській області минулого року не вистачало сотні лікарів загальної практики та десятків фахівців вузької спеціалізації (один з районів кілька років не має жодного анестезіолога). То, з кого вибирати?

А у МОЗі хизуються тим, що вони будуть реорганізовувати себе. «У майбутньому році ви не впізнаєте наше міністерство», - заявив заступник міністра Ковтонюк, анонсуючи кадрову реформу відомства і проведення конкурсів для директорів департаментів в областях (прибиратимуть незгодних).

Обіцяють, що у 2018 розпочне роботу Національна служба здоров'я, яка буде реалізувати головний принцип медреформи «гроші йдуть за пацієнтом». Ковтонюк амбітно заявив: «Якщо ви бачите на дверях лікаря логотип Національної служби здоров'я, значить, за цими дверима точно є допомога». А чим займалися у цих кабінетах у попередні роки?

Нісенітниця друга. Обіцяють, що лікарі стануть «багатими». Як заявив «більшовик» нардеп Сергій Березенко, заступник голови депутатської фракції «БПП», член Комітету ВРУ з питань охорони здоров'я, починаючи з 2018 лікар може заробляти до 740 тисяч гривень на рік.  Звідки гроші? Невже правда? Вірити «більшовикам» неможна (доведено історією).

Розбираємо ситуацію по-кро-ко-во, або «по-кістках». У 2018 році на одного пацієнта у бюджеті закладено 370 грн. Максимум пацієнтів, які може взяти на обслуговування (за умови укладання Угоди) 1 лікар – 2000 осіб.

Математика проста: 370 х 2000 = 740 тисяч. «З цієї суми лікар, який має бути оформлений як фізична особа-підприємець, муситиме сплатити єдиний податок – 5% від суми доходу та єдиний соціальний внесок», - заявив депутат. І все? Рахуємо: 5% – 37 тисяч грн. – єдиний податок ФОП. Залишається 703000 грн. Далі ЄСВ. І тут починається... Для тих, хто хоче розібратися як нараховують ЄСВ раджу отримати вищу економічну освіту, або почитати «розумні» статті.

Наприклад. У спрощеному варіанті це звучить так: цього року ЄСВ складає поки – 22%. 22% - 154660 грн. Залишається 585 340 грн. Це й є зарплата лікаря на рік, або майже 49 тисяч на місяць? Ні. З цих грошей він буде утримувати медичну сестру. Мінімальна з\п 3723 грн. На рік = 44 676 грн.

У лікаря залишається 540664 грн, або 45 055 грн на місяць. І це вже його зарплата? Ні. З цих грошей він буде оплачувати всі консультації вузьких фахівців до яких направлятиме пацієнта. І тут «цікавий» момент: а чи буде сімейний лікар направляти вас на консультацію до кардіолога чи нефролога і витрачати «свої» гроші? Відповідь не складна – «лікуватиме» сам.

Там, де буде крайня потреба направляючи на консультацію – він втрачатиме свою зарплату. Крім того, лікар-підприємець (ФОП) змушений буде вести власний бухгалтерський облік, звітувати у податкову тощо, а, отже, йому доведеться утримувати бухгалтера (ще 1 – 2 тисячі на місяць). У підсумку в нього залишаться ті ж 5 – 10 тисяч, які він має сьогодні. Тож, кого дуримо, панове? Ми позбулися подвійної оплати?

Третя нісенітниця. Депутат - «більшовик» порадував, що «для оплати послуг на вторинному рівні закладена важлива формула – 250% від середньої заробітної плати станом на липень року, в якому сума розраховується. Сьогодні ця сума становить 15 тисяч гривень. До прикладу, зарплата кардіолога зараз – 4,5 тисячі гривень, тобто ми збільшимо оплату спеціалістів втричі. Причому «білу оплату». Тут «більшовик» лукавить ще більше. Як саме буде відбуватися оплата лікарів, що працюють у стаціонарах взагалі невідомо. Розумної відповіді немає навіть у фахівців-економістів. Як, хто, скільки будуть платити лікарю, якщо не буде хворих? Виходить, що для того, аби отримувати більше, лікарю треба мати хворих, а отже, він апріорі не зацікавлений у тому аби хворий став здоровим!

Чи думали про це 240 народних депутатів, які 19 жовтня, 2017 року проголосували законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів? Мабуть думали, якби було чим. Чим думали вони? Гаманцем у який «капнуло» на їх майбутнє лікування далеко за межами Української «безплатної» медицини.

14 листопада, 2017 року 280 депутатів ВРУ ухвалили законопроект «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості», автором якого значиться Президент Петро Порошенко і який передбачає, що: «...підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості забезпечується шляхом здійснення заходів з розроблення, затвердження, фінансування, виконання державних цільових програм, спрямованих на поліпшення, збереження та відновлення здоров'я населення, надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам для розвитку охорони здоров'я у сільській місцевості, а також належного контролю за цільовим та ефективним витрачанням коштів, спрямованих на виконання зазначених заходів».

Це той самий проект, який став хітом коміків України: сільських мешканців відтепер буде лікувати «телевізор». У проекті прописана Програма підтримки телемедицини на селі, на що буде витрачено додатковий 1 млрд. грн. «Ми можемо все зробити швидко. Я буду просити уряд і народних депутатів врахувати видатки на цю програму і в Бюджеті 2018 року», – раніше обіцяв Порошенко.

Що таке «телемедицина»? Кого дуже цікавить читайте роз'яснення пані Супрун, а у народі цей проект вже назвали «телеспостереження за розкраданням коштів» за аналогією з тим, як вели телеспостереження за виборами у 2006 році (тоді це була «панацея» від «фальшування результатів виборів»).

Де ті камери, де ті модеми, де ті нетбуки, де той мільярд? Саме там де опиниться і цей через рік. Про яку «телемедицину» і консультанта-професора йде мова, якщо навіть у обласному центрі не на кожній вулиці є якісний Інтернет-зв'язок? Про який Інтернет ми говоримо, якщо в Україні на законодавчому рівні його не існує?

Про які консультації йде мова, якщо Мережа незахищена, а Закон про лікарську таємницю ніхто не відміняв. Хто з лікарів ризикне обговорювати стан хворого, а тим більше транслювати «картинку» з палати чи операційної, якщо немає гарантії, що цю картинку не дивиться у цей момент половина населення Земної кулі? Навіть не смішно.

Новий вид послуг для збоченців: пряма трансляція «абразіо» з абортарію? Юридично питання не вирішено, а Президент, Прем'єр і горе-реформатори вже всіх привітали. Все це закінчиться того дня, коли пацієнт побачить себе у Мережі оголеним, а його історія хвороби опиниться у вільному доступі у соціальних мережах і подасть судовий позов.

Ще трохи про платні медичні послуги. Цього року планують почати «будувати» «Національну службу здоров'я». Проект був готовий наприкінці минулого і його планували розглянути у КМУ одразу після того, як Президент підпише т.з. «медреформи».

28 грудня, 2017 року Порошенко підписав закони про державні фінансові гарантії медичного обслуговування та про підвищення якості медичного обслуговування у сільській місцевості. «Підписавши Закон про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, я підтримую необхідність реформи сфери охорони здоров'я, важливість дотримання права кожного громадянина на якісну медичну допомогу, заявив Порошенко. – Казали мрійник, нічого не буде. А вже і гроші є, які було конфісковано у Януковича, який їх вкрав у народу України. Це чесно. І ці гроші мають працювати на людей». І додав, що неможливо посадити професора у кожне село, однак можна привезти планшети, здійснити переобладнання діагностичних засобів, забезпечити програмування.

Саме цим законом, у селах впроваджується спеціальна методика «телемедицини», а медпрацівників збираються заохочувати житлом, службовим транспортом, можливістю підвищувати кваліфікацію.

І щодо грошей... Національну службу здоров'я України (НСЗУ) формуватимуть у продовж кількох років, вона займатиметься замовленням послуг для пацієнтів, управлінням бюджетом і його розподілом між медичними закладами. Експерти пояснили, що НСЗУ буде платити безпосередньо лікарням за надані послуги, без посередництва місцевих рад.

Тут слід наголосити на важливому моменті: лікарні перестають фінансуватися з місцевих бюджетів, а отже кошти на це забиратимуть у «централізований котел» до Києва і звідти вже розподіляти. Це виводить з-під місцевого контролю надання медичних послуг. Централізована структура буде замкнена на Київ, органи місцевого самоврядування не будуть мати на неї будь-якого впливу. От вам і децентралізація!

Шановні громадяни, забудьте про те, що ви можете якимось чином, через депутатів, далі впливати на ситуацію. Забудьмо й про те, що всі лікарні матимуть бодай теоретичну можливість сподіватися на рівне отримання грошей на нове обладнання та устаткування. Можна сказати, що т.з. «благодійні» фонди (якщо гроші з них так само не будуть забирати централізовано у Київ), стануть єдиним джерелом фінансування на технічне і технологічне оснащення «сучасної» лікарні.

«Постанова вже готова. Ми навіть обговорювали створення НСЗУ з іншими центральними органами влади. Створення нашого оператора коштів (НСЗУ) передбачено законом. Тому коли закон буде підписаний, ми зможемо подати нормативні акти. Вони всі готові, але чекаємо, щоб ця адміністративна процедура відбулася», - каже «лікарка-смерть», відповідаючи на головне питання «реорганізації» – гроші беремо у свої руки, здоров'я пацієнтів нікого не цікавило з самого початку.

«Лікарні надаватимуть послуги пацієнту за які НСЗУ сплачуватиме напрям у лікарню. Вартість послуги нараховуватиметься за методикою, що включатиме вартість роботи персоналу, розхідні матеріали, адміністративні видатки, комунальні послуги. Ця методика розрахунку вартості медичних послуг наразі знаходиться на затвердженні у Кабміні», - запевнив «експерт» Реанімаційного Пакету Реформ Олександр Ябчанка.

То, чому ми бідні, злиденні і хворі? Бо...

Сергій ОСОЛОДКІН