Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Бюджет країни наповнюють «заробітчани»

Бюджет країни наповнюють «заробітчани»

Наші «горе-патріоти» постійно волають, що треба тих, хто працює закордоном, а особливо в Росії, взагалі не пускати назад в Україну...

Зокрема такою заявою «прославився» народний депутат України, екс-керівник «Правого сектора» Дмитро Ярош, який заявив, що поки Україна не поверне Донбас і Крим, з Російською Федерацією Київ повинен спілкуватися тільки через посередників, а ще запропонував не пускати в Україну тих, хто працює в Росії: «Якби у «заробітчан» була національна гордість, вони туди не поїхали б. Маєш гордість – працюй в Україні або їдь на Захід. З ним ми не воюємо. Їхати в Росію – це колаборація. Я б таких назад не пускав».

Якби всі мали стільки ж грошей скільки має середньостатистичний депутат ВРУ (бодай офіційно), то хто б туди їздив? Нардеп пропонує не шляхи виходу з кризи, аби громадянам було гарно та зручно... Він пропонує «працювати на Заході» забуваючи, що по різним підрахункам в Росії працює від двох до п'яти мільйонів українців.

А за минулий рік в Україну «заробітчани» переказали $5,4 млрд, а це п'ята частина доходів державного бюджету. І це тільки офіційно, а скільки ще провезли у «шкарпетках»? А перекази з Росії продовжують стояти на першому місці. У 2016 році – $900 млн., і це з урахуванням того, що у порівнянні з 2015, гастрабайтери перерахували на $200 млн. менше (на 15,6%). На другому місці перекази з США – $600 млн., що на 17% більше, ніж торік. Німеччина посідає третє місце – $300 млн. Всього на країни Європи припадає дві третини (66%) всіх офіційних валютних переказів.

Як повідомили у Федеральному банку Німеччини у 2016 році Українці переказали додому €56 млн., що більше ніж у 2015 (€52) і 2014 (€54), і є найвищим показником починаючи з 2012 року.

За іншими інформаційними джерелами з Польщі у 2016 Україна отримала у вигляді переказів 8 млрд. польських злотих, або $2,22 млрд. (понад 3% ВВП України(!).

Як заявив заступник міністра закордонних справ Польщі з питань безпеки, консульських справ і східної політики Бартош Чихоцький: «З радістю ми відзначаємо значне зростання економічного торгового обміну між нашими країнами в першому кварталі (2017 року) на 30%, і ми очікуємо, що в цьому році фінансові показники будуть ще вище», а у Польщі зараз працює понад 1,2 млн. українців.

Я вже писав, що глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський заявляв, що цього року Польща може видати українцям 900 тис. робочих віз: «Минулий рік був рекордним – 1 млн. 127 тисяч виданих віз, з яких 650 тисяч – з правом на роботу. Цей рік буде схожим. Щодо віз з правом на роботу, то їх буде близько 900 тис».

Ще на початку літа представники офіційної влади Польщі були раді тому, що українці масово їдуть працювати у Польщу – замінюючи місцевих жителів, які у свою чергу подалися на заробітки у більш розвинені країни ЄС такі як Німеччина.

Так мер польського міста Вроцлав Рафал Дуткевич заявляв: «Нам потрібні робочі руки. В агломерації Вроцлава живе близько 100 тис. Українців. Це таке, я б навіть сказав, благословенне явище. Розширення місць роботи в агломерації є дуже великим, тому нам потрібні робочі руки». І додав: «... українці нам дуже близькі культурно, вони швидко вивчають польську мову. У зв'язку з цим вони можуть бути певним ліками від польської ксенофобії, що є загрозливим явищем».

На його думку, щоб українці швидко інтегрувалися з поляками, їм необхідно дати «можливість занурення в польську культуру і можливість контакту з власною культурою і мовою». Чи не задається вам, шановні, що за такими «пропозиціями», криється щось більше ніж просто бажання отримати додаткові робочі руки?

«Нам тут, в Польщі, потрібні ці люди (українці). Їм треба допомогти не тільки з гуманітарних, а й економічних міркувань. Щоб польська економіка могла розвиватися, а ці люди могли заробити собі на хліб», - таку заяву зробив мер міста Слупськ Роберт Бедронь.

На його думку, так мислять у щасливих містах світу, де переважає політика інтеграції.

Як бачимо наші політики думають зовсім інакше. Їх не цікавить те, як зробити власних громадян щасливими. Їх не цікавить за рахунок чого виживають мільйони, їх цікавить те, як би на цьому заробити.

Внутрішня політика яку запроваджує влада не спонукає громадян до того, аби розбудовувати економіку України, їм радять розбудовувати економіку інших країни. Де логіка?

Через те, що всередині країни тим, хто працює закордоном і заробляє гроші не створюють умови, вони змушені працювати там – нелегально.

Сьогодні за «бугром» офіційно працює лише 1% трудових мігрантів, які працевлаштувалися через офіційних посередників з дотриманням всіх вимог країни, де вони шукають роботу.

Про це заявляв під час публічних дебатів на тему: «Українська вимушена і трудова міграція до країн ЄС – поточна ситуація і потенціал» заступник голови Державної служби зайнятості Сергій Кравченко: «У нас є проблема нелегальної трудової міграції».

Якщо наведена цифра відповідає дійсності, і якщо порівняти її з тією, яку озвучив посол Польщі, що у них працює понад мільйон Українців... тоді цифри реальної дійсності стають катастрофічними. Хто буде голосувати в України, якщо працездатне населення – фізично відсутнє? Пенсіонери. За кого вони? За того, хто «підвищує» пенсії?

Що робить Україна, аби покращити ситуацію? Слова чиновника вражають своїм цинізмом: замість того, аби створювати нові робочі місця і давати можливість громадянам працювати на її благо, у Держслужбі зайнятості започаткували проект інформування людей про працевлаштування закордоном.

Мета проекту – пояснити тим хто хоче працювати у ЄС, що для захисту своїх прав їм обов'язково треба мати договір з роботодавцем і страховку.

Чи не дивно: державу не турбує те, що громадяни не працюють на неї, її турбує інше. Заступник голови Держслужби заявив: «Вони (ті, хто працює у ЄС – прим авт.) не мають пенсійних накопичень, інших соціальних гарантій. Нам би хотілося також підняти і врегулювати це питання, оскільки міграція завжди була, є і буде, цей процес постійний, і він буде тривати».

То, нас чекає «вічна» міграція? І ще одна репліка від пана Кравченко: «На Західній Україні вони («заробітчани» - прим авт.), будують великі будинки по 500 – 600 кв. метрів, тому що не знають, куди інвестувати. Якщо взяти досвід Польщі, то там люди інвестували в інфраструктуру, розвиток малого і середнього підприємництва. На Західній Україні також можна розвивати сервіс і інфраструктуру, щоб до нас приїжджали туристи».

Для того, аби «підказати» куди витрачати кошти в Держслужбі зайнятості започаткували ще один проект – створення «Центрів розвитку підприємництва», які будуть допомогти зароблені закордоном гроші інвестувати в Україні.

Чи не смішно? Хто буде вкладати гроші знаючи, що у нас недосконале законодавство, що розвиток малого бізнесу відбувається тільки на словах, а «інвестиції» завтра або відберуть рейдери, або ви віддасте їх самі, аби тільки залишитися живими! Скільки таких прикладів сьогодні в Україні? Десятки, сотні, чи вже тисячі... Тому й працюють наші неофіційно – там, аби не платити податки – тут, адже держава прагне забрати – все. Чим менше участь країни у твоїй долі, тим спокійніше і вигідніше.

Чому працюють там «по-чорному»? Тому, що розуміють, що тут взагалі не має будь-яких перспектив. За перше півріччі 2017 року в Німеччині відкрито понад 65 тис проваджень щодо «нелегалів» (на 5% більше ніж торік), серед лідерів – українці.

«Незаконно працевлаштовані особи, які нелегально перебувають (у ФРН. - ред.), прибувають переважно з десяти країн: України, Албанії, Сербії, В'єтнаму, Боснії і Герцеговини, Македонії, Туреччини, Косово, Молдови та Гани», - повідомляє видання Welt am Sonntag з посиланням на дані спільного центру аналізу і стратегії у питаннях нелегальної міграції (GASIM), до якого входять, зокрема, федеральна поліція і міністерство закордонних справ ФРН.

Судячи з усього таких проваджень стане не менше, а більше. Ускладнення стосунків з найближчими сусідами, які спровоковані як окремими рішеннями ВРУ так і заявами окремих посадовців здається можуть призвести до того, що наших громадян не захочуть офіційно бачити у себе навіть ті, хто ще вчора говорив по дружбу і співробітництво.

Напруження стосунків за осінні місяці досягло апогею. Спочатку було «мовне питання», яке «сколихнуло» наших найближчих сусідів.

Спочатку Угорщина, посол якої в Україні Ерно Кешкель заявив, що Угорщина не підтримає жодної ініціативи України на міжнародній арені до скасування мовної статті закону «Про освіту»: «Ми не будемо підтримувати жодну українську пропозицію (на міжнародній арені)».

Згодом глава МЗС Угорщини Петер Сиярто констатував, що Угорщина не буде терпіти ущемлення мовних прав угорської меншини України...

А міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сіджарто взагалі заявив, що: «Україна вдарила Угорщину в спину...».

Потім була Румунія, яка не просто висловила «стурбованість», а її Президент скасував візит в Україну, а парламент офіційно засудив новий закон про освіту.

Згодом скасувати закон стала вимагати і Молдова, її президент Ігор Додон назвав закон несправедливим і висловив сподівання, що Україна скасує нові норми «заради добрих міжетнічних відносин».

Відреагувала й Польща: «Ми переконані, що українська сторона буде дотримуватися зобов'язань щодо проведення консультацій з нами щодо можливих нормативних актів щодо вживання мов нацменшин». Це було у вересні, і ось новий скандал з Польщею, тепер на історичному підґрунті.

То чи випадковим є рішення Польщі щодо зміни правил працевлаштування іноземців? Відтепер за дозвіл на роботу потрібно буде платити. Директор повітового управління праці у місті Груєц Мажанна Скочек заявила, що з січня наступного року в Польщі вступлять в силу нові правила працевлаштування іноземців.

За її словами, декларацію про намір працевлаштувати іноземця, яка видається роботодавцю безкоштовно, буде замінено платними дозволами на сезонні роботи, зокрема: рільництво, садівництво, у туристичній та гастрономічній галузях.

І, на останок: раніше повідомлялося, що українці за 2016 отримали більше нових видів на проживання у країнах ЄС – 589 тисяч (17,6% від загальної кількості).

Чим справа закінчиться? Ще більше громадян нашої держави будуть працювати поза межами правового поля? Ще більше будуть прагнути виїхати на постійне місце проживання? Заради чого?

Аби жирували ті, хто оплачує «активістів» на мітингах і акціях «громадського протесту» на користь тих, хто замовляє музику?

Сергій ОСОЛОДКІН