Сергей Осолодкин
Заслуженный журналист Украины

Чи не закінчиться «мовне питання» гіркими слізьми?

Народна мудрість «Примусь дурня Богу молитися – він і лоба розшите» продовжує спрацьовувати...

Недалекоглядні люди, у яких мало розуму і багато амбіцій, які іноді приходять до влади або набувають якоїсь публічності, призводить до вкрай негативних наслідків.

Вже не раз було сказано, що питання мови це саме те питання, яке кожен раз піднімають «на гора» коли хочуть спровокувати якесь протистояння у громаді. Навіщо знову й знову наступати на одній й ті ж граблі? Навіщо знову й знову провокувати людей? Тим більше незрозуміло навіщо йти на порушення Конституції України?

Як правило питання мови починають «розігрувати» ті, хто намагається якось та показати власну значимість. Люди недалекі не розуміють, що питання мови викликає гостру реакцію, яка може бути непередбачуваною. Тим більше, що воно врегульовано законодавчо. Країна вирішила один раз і назавжди: державною мовою є українська мова, що ще потрібно?

Відомо, що для частини громадян України рідною мовою була й залишається їх рідна мова. Особливе значення набула російська мова. Чому? Невже від того якою мовою я спілкуюся змінює моє ставлення до держави та державності? Навіщо насилля? Відомо: будь-яке насилля – породжує протидію.

Невже не зрозуміло: все повинно відбуватися поступово – еволюційним шляхом? Все треба робити послідовно, з розумом, а не «кавалерійським наскоком» з політичним підтекстом. Давайте подивимося, проаналізуємо і побачимо, що за останні 10 – 15 років (нормальним, поступовим шляхом) відбулося суттєве збільшення використання української мови.

Так повинно бути і в освіті. Давайте навчимо спочатку літературній українській мові спочатку тих, хто буде виховувати дітей у садках та вчителів. Кого ми примушуємо говорити з дітьми українською – тих, хто її не знає, тих, хто нею не володіє. Ви чули якою мовою розмовляють викладачі? Невже те, що вони «верзуть» це «співуча, солов'їна мова»? Це суржик.

Чому галицький наголос стає нормативним? А як бути з літературними нормами? Чому ті, хто говорять на діалектах це «культурні і освічені», а ті хто говорять грамотно це «недоумки»?

Давайте визначатися: заради чого ми все це робимо – для того, аби людина була гармонійно розвинутою, освіченою та культурною, чи за для того, аби хтось міг хизуватися тим, що він з трибуни або на мітингу критикує всіх, і вважається «патріотом», а всі ніші «люди другого сорту»?

Питання занадто складне, а тут ще й політики. Пригадайте, як цього року у Херсонській обладміністрації вирішили «прославитися» і прийняли рішення про перехід на навчанні в усіх школах обласні тільки українською мовою (що суперечить навіть новому законові).

Чим закінчилося? У кількох школах, на вимогу батьків, відмовилися порушувати Конституцію і продовжили викладання російською. Який вчини ґвалт! Скільки всього було сказано. Один «щирий українець» договорився до того, що запропонував «звільнити директорів». За що? За те, що вони виконують норму Конституції?

Це ж і є насилля! Ми ж ним боремося, чи не так? «Насилля» було у СРСР, а в Україні його немає. Чи є? Давайте визначатися.

Додав олії у вогонь новий Закон України «Про освіту», який народні обранці прийняли у вересні. Одна з його частин говорить про викладання всіх предметів у середній та старшій школі виключно українською мовою.

Як же тоді бути з ч.2, ст. 10 Конституції України: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин». Чи випадково у Конституції звучить «російська» мова? Чи комусь знову закортіло посіпати тигра за вуса? Чи можна так ненавидіти частину громадян України? До речи, тих хто вважає російську мову рідною – більше 30% населення України.

Якщо подивитися на розклад вживання мови по регіонах, то побачимо: на Західній Україні українською спілкуються – 93,55%, у Центр та Північному сході – 83,58, на Півдні та Південному Сході – 61,29, на Донбасі та у Криму – 22,21%. Тоді як російською мовою розмовляють: на Західній Україні – 3,54% населення, у Центрі та на Північному сході – 15,69%, на Півдні та Південному Сході – 37,34, на Донбасі та у Криму – 76,88%.

Згідно соціологічного дослідження – 38,05% громадян у родині (саме тут вибір мови спілкування є максимально вільним, позбавленим тиску середовища) спілкуються лише українською мовою; 30,36% – винятково російською; 30,54% – в залежності від обставин вживають або українську, або російську.

Може саме у цих даних треба шукати той самий «корінь зла» або «камінь спотикання», на якому спіткнулася Україна, а точніше ті, хто пришли до влади у 2014 році і не змогли зупинити хвилю, яка покотилася із західного напрямку у бік Півдня та Сходу – мова? Чи тоді не зрозуміли, що потураючи окремим «активістам» відкрили «мовну скриню Пандори»?

Мовне питання не раз ставало причиною кровопролиття і розбрату. Мовне питання одне з тих, яке, як і релігію краще не чіпляти, і з яким неможна «бавитися», адже закінчитися це може саме кривавими слізьми... Як бачимо дурнів не навчила навіть найновітніша історія. Наші дурні спростовують мудрість, що «Дурні вчаться на власних помилках».

Нагадаю: 5 вересня ВРУ прийняла Закон «Про освіту», який, серед іншого, визначає, що мовою освітнього процесу в навчальних закладах є державна мова, і що діти, які підуть у школи з 1 вересня 2018 року, матимуть можливість навчатися рідною мовою тільки у початковій школі – перші чотири роки, з п'ятого класу всі предмети повинні викладатися українською мовою.

Першим на такі зміни відреагувало не українське суспільство, а міжнародна спільнота. Одразу кілька країн заговорили про те, що в Україні квітне дискримінація.

Так, через прийнятий закону, Міністр закордонних справ Угорщини Пейтер Сийярто викликав 11 вересня у Міністерство посла України в Угорщині Любов Непоп. Як заявив прес-секретар МЗС Угорщини Тамаш Менцер, міністр Сийярто особисто повідомив, що вважає новий український закон «соромом і ганьбою».

За словами прес-секретаря Сийярто розпорядився, щоб угорські дипломати не підтримували жодної української ініціативи в міжнародних організаціях, а також, що Угорщина відтепер не буде підтримувати важливі для України рішення. За його словами, на всіх форумах ООН, ОБСЄ та Європейського союзу Будапешт буде ставити питання про внесення поправок в мовну статтю закону України «Про освіту».

Дочекалися? Догралися? Дослухалися «активістів»? Гратися із міжнародною спільнотою, це не «внутрішніх ворогів» «сепаратистами» називати лише за те, що вони не кричать «одобрямс!».

Менцер пояснив, що причинами цього рішення міністра МЗС Угорщини, з одного боку, стали такі зміни в українському законі про освіту, які унеможливлюють отримання нацменшинами України, включаючи 150-тисячноу угорську нацменшину, освіту рідною мовою.

З іншого боку, коли П.Сійярто підняв це питання перед міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним на зустрічі в рамках програми ЄС «Східне партнерство», відповідь українського колеги була неприйнятною для угорської сторони.

Прес-секретар МЗС Угорщини додав, що 7 вересня П.Сійярто заявив в Естонії, що своєю новою політикою в сфері освіти України «встромила ніж у спину» сусідній державі. 

А 7 вересня, щодо закону «Про освіту». вислови свою «стурбованість» у МЗС Румунії. «Міністерство закордонних справ (Румунії) стурбоване прийнятим 5 вересня Верховною Радою законом про освіту, зокрема, статтею 7, яка стосується навчання мовами національних меншин», - підкреслили в зовнішньополітичному відомстві.

І нагадали, що відповідно до Конвенції про захист нацменшин, держава повинна визнавати право представника нацменшин на навчання рідною мовою. 

Згодом це питання, під час візиту до Києва, піднімав державний секретар Румунії Віктор Микула. МЗС України було змушено реагувати, особливо на те, як сприйняли Закон в Угорщині і завили, що вони сподіваються, що там змінять свою риторику з української закону про освіту після надання їм роз'яснень (після зустрічі представників українського уряду з дипломатами).

«Міністр сказав, що ми встромили їм в спину ніж. Сьогодні не було такої аргументації і риторики. Сьогодні відбулася професійна розмова. Ми очікуємо, що міністр закордонних справ змінить свою риторику після того, як їм були надані роз'яснення», - сказав заступник глави МЗС Україна Вадим Пристайко після зустрічі представників українського уряду з дипломатами. На його думку, така реакція глави МЗС Угорщини була неадекватна: «Ми хотіли зібрати (глав диппредставництв і представників посольств. - ред.), щоб пояснити, що заради обговорення, яким чином будемо вчити (школярів. - ред.) не слід припиняти підтримку всіх ініціатив».

Міжнародна реакція, яку викликав Закон змусила Лілію Гриневич міністра освіти та науки провести у Міністерстві закордонних справ України «консультації з послами і дипломатичними представниками 11 країн», там були зокрема дипломати Угорщини, Румунії, Польщі, Словаччини, Греції, Ізраїлю, Білорусі та інших країн. Також на зустрічі були представники міжнародних організацій.

При цьому термін «консультації» звучить дещо дивно: консультуються, як правило, до того, як щось зробити, а проводити консультації після того, як справу зроблено? На «людський мові» це звучить так: «гасимо пожежу, яку самі ж і роздмухали»?

При цьому Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявляв, що Україна «і надалі буде робити все для розвитку української (мови. - ред.) і гарантувати вільний розвиток мов національних меншин: це наш обов'язок». За його словами ще минулого тижня Міністерство освіти і науки України повинно було надати послам країн ЄС детальну інформацію щодо прийнятого закону «Про освіту» та його застосування. 

На момент написання матеріалу (19 вересня) стало відомо, що Спікер ВРУ Парубій підписав Закон:  «Закон підписаний. І сьогодні служби Верховної Ради передадуть закон на підпис президенту України...

Я хочу підкреслити, що з ключового питання, яке викликало дискусії, в законі зазначається, що викладання в українських школах буде вестися державною мовою, як у всьому європейському просторі, як у всіх цивілізованих країнах...

Але мова навчання в українських державних школах буде державною... Цей закон не тільки для вчителів, викладачів, студентів і учнів. Цей закон стосується кожного громадянина».

Треба так розуміти, що приватні школи матимуть право викладати іншими мовами? То, можливо, саме для їх наповнення і «заварили» цю «кашу»? Далі справа за Президентом.

Втім, вже зараз можна сказати, що питання чутливо вдарило по іміджу України. Про це говорить і той факт, що наприкінці минулого тижня Лілія Гриневич заявила, що Київ готовий направити мовну статтю Закону «Про освіту» на експертизу до Ради Європи, щоб підтвердити відсутність порушень міжнародних зобов'язань: «Ми готові до Ради Європи надати цю статтю закону для експертизи з приводу того, що ця стаття не порушує ті міжнародні зобов'язання, які взяла на себе Україна».

Вона так само висловила сподівання, що поки буде йти експертиза мовної статті, Президент України підпише закон: «Я дуже сподіваюся, що президент підпише закон про освіту».

Цікаво, що на цей раз візьме гору: здоровий глузд і міжнародна безпека держави, чи знову політична доцільність у аспекті «загравання» з певним колом українського електорату?

Сергій ОСОЛОДКІН